АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-5464/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 57 Кухаренко О.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції Ювшин В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого Ювшина В.І.
Суддів Скіця М.І., Сіренка Ю.В.
при секретарі
Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення в Катеринопільському районі Черкаської області на постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_7 до управління праці та соціального захисту населення в Катеринопільському районі Черкаської області про визнання неправомірною відмови у донарахуванні та виплаті щорічної грошової допомоги на оздоровлення як учаснику наслідків ліквідації аварії на ЧАЕС, –
в с т а н о в и л а :
28 липня 2009 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення в Катеринопільському районі та просив визнати дії відповідача неправомірними про відмову в перерахунку щорічної грошової допомоги на оздоровлення, посилаючись на те, що він являється особою яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС і визнаний інвалідом третьої групи групи. Його інвалідність пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС і тому позивач відноситься до 1 категорії громадян, які постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст. ст. 1, 71, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які пострадали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому як особі що постраждала внаслідок аварії на аварії на ЧАЕС належить щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається на день виплати.
Але всупереч вимогам частини 4 ст. 48 вказаного Закону та ч. 3 ст. 22 Конституції України щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік йому виплатили не в повному розмірі, а в сумі 90 гривень Недоплата становить 2090 гривень. Просив суд визнати дії управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської райдержадміністрації неправомірними та стягнути не доплачену суму щорічної грошової допомоги за 2008 рік в сумі 2090 гривень.
Постановою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2009 року позов задоволено.
Визнано відмову управління праці та соціального захисту населення в Катеринопільському Черкаської області у донарахуванні щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік протиправною.
Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення в Катеринопільському районі Черкаської області на користь ОСОБА_7 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік як особі що пострадала внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліду 3 групи в сумі 2090ривень.
В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення в Катеринопільському районі, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач внаслідок захворювання, пов’язаного з проживанням у зоні посиленого радіоактивного контролю внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 2004 році визнаний інвалідом 3 групи та належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС повинен був діяти і провести нарахування та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які пострадали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік».
Так, відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХХІ від 28 лютого 1991 року (далі – Закон).
Нормами ст. ст. 1, 47 та 48 цього Закону передбачені виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії у вигляді п’яти мінімальних заробітних плат.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч.2 ст.46 Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС позивачеві застосуванню підлягають статті 71 та 48 Закону, а не згадані вище постанови Кабінету Міністрів України та Закон України «Про державний бюджет на 2008 рік», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року було визнано неконституційним положення норм Закону України «Про держаний бюджет на 2008 рік», якими призупинялись норми Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які пострадали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Позивачу виплата щорічної допомоги на оздоровлення було проведено в жовтні 2008 року за нормами закону, який вже 22 травня 2008 року визнано неконституційним та втратили свою чинність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і повного відшкодування їм шкоди обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню праці та соціального захисту населення для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів управлінням праці та соціального захисту населення, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Наведене свідчить, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовує і не дає підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 304-1 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення в Катеринопільському районі Черкаської області на постанову Катеринопільського районного суду від 18 грудня 2009 року відхилити, а постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2009 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, являється остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя В.І. Ювшин