АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–6021/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 46 - Смілянець А.П.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Демченко В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 08 ” вересня 2010 року . м. Черкаси
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого : Бородійчука В.Г.
Суддів : Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі : Пономаренко Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про визнання права власності та розподіл спадкового майна, -
в с т а н о в и л а :
12 серпня 2008 року ОСОБА_7 ., яка діє в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_10 про визнання права власності та розподіл спадкового майна.
Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим , що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла рідна бабуся ОСОБА_8 та ОСОБА_11 – ОСОБА_12 До цього часу помер їхній дід та батько. Після них залишилося спадкове майно, а саме - домоволодіння , що складається з двох житлових будинків , гаражу , підвалу , сараю , інших будівель та земельної ділянки , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Про наявність іншого спадкового майна та місце його знаходження нічого не відомо.
В березні 2008 року їм стало відомо, що рідний дядько спадкоємців ОСОБА_10 частину спадщини вже оформив, а другу частину оформляє тільки на себе, і не ставлячи нікого до відома виставив на продаж частину вище зазначеного домоволодіння, розділивши його на дві частини за адресами АДРЕСА_2. Для оформлення спадщини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 потрібні документи , але всі вони знаходяться у відповідача , який не тільки не турбується про дітей , але й умисно не називає їх спадкоємцями , вчиняючи певні дії у нотаріуса тільки в своїх інтересах.
В травні 2008 року ОСОБА_7, яка є матір'ю ОСОБА_8, в інтересах дітей, звернулася до нотаріальної контори з письмовою заявою про прийняття спадщини, але нотаріус до цих пір не запропонував їй вчинити ще якісь дії, крім того надати нотаріусу додатково будь-які документи вона не може, так як вони всі у відповідача. Такі дії відповідача дають підстави вважати, що він не визнає за своїми рідними племінниками права власності на відповідну частку спадкового майна, що стає перешкодою для здійснення неповнолітніми спадкоємцями їхнього права власності .
Просила визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_13 від 13 жовтня 2003 року виданого Уманською міською державною нотаріальною конторою; визнати за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_13, кожному по ј частини будинковолодіння по АДРЕСА_2, кожному по ј частини земельної ділянки по АДРЕСА_2; визнати за ОСОБА_9 та ОСОБА_8 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_12 кожному по ј частини будинковолодіння по АДРЕСА_2 кожному по ј частини земельної ділянки по АДРЕСА_2 кожному по 1/8 частини квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 червня 2010 року визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_13 від 13 жовтня 2003 року виданого Уманською міською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за №1-2464;
визнано за ОСОБА_9 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_13, в розмірі ј частини будинковолодіння по АДРЕСА_2, ј частини земельної ділянки по АДРЕСА_2 ; визнано за ОСОБА_8 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_13, в розмірі ј частини будинковолодіння по АДРЕСА_2, ј частини земельної ділянки по АДРЕСА_2 ;
визнано за ОСОБА_9 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_12, в розмірі ј частини будинковолодіння по АДРЕСА_2 ј частини земельної ділянки по АДРЕСА_2 1/8 частини квартири АДРЕСА_1;
визнано за ОСОБА_8 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_12, в розмірі 1/4 частини будинковолодіння по АДРЕСА_2, 1/4 частини земельної ділянки по АДРЕСА_2 1/8 частини квартири АДРЕСА_1.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 червня 2010 року, як незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин справи та відсутності спору між сторонами, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог .
Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів переходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, оскільки не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Задовольняючи позовні вимоги позивачів про визнання права власності на майно в порядку спадкування, суд першої інстанції прийшов до не правильного висновку, в порушення положень ст. 1269 та 1296 ЦК України, щодо того, що визнання права власності за законом визнається судом і така можливість позивачами на здійснення свого права на спадкування втрачена.
ОСОБА_7, в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно. Порядок та умови отримання спадщини регулюється главами 84 - 90 ЦК України, Законом України "Про нотаріат" та іншими підзаконними актами.
Позивачі звернулись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те що їх право порушено і воно підлягає судовому захисту. При цьому із змісту позовної заяви та наданих матеріалів вбачається, що позивачі прийняли спадщину в установленому законом порядку, подавши своєчасно заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи №687 10-ої Київської державної нотаріальної контори, і підстави для не видачі їм відповідного свідоцтва про право власності в порядку спадкування нотаріальною конторою відсутні.
Окрім цього, позивачі не подали до нотаріуса заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину , після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини, а нотаріус відповідно не приймав рішення чи то про видачу свідоцтва, чи то про відмову у видачі свідоцтва.
У відповідності до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством ( ст. 1268 - 1269 ЦК України).
За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. З такою вимогою особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження лише в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, тобто винесення нотаріусом у встановленому Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 року та затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року за №20/5, обґрунтованої постанови, яка може бути оскаржена до суду.
Такої обґрунтованої письмової постанови про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачами не надано, можливість на здійснення свого права на спадкування відповідно до закону шляхом оформлення спадщини через нотаріуса не втрачено, право на спадкування позивачами ніким не оспорюється.
А тому, суд першої інстанції не вірно встановив обставини справи та виниклі відповідно до них правовідносини, не правильно застосував норми матеріального та процесуального права і як наслідок передчасно ухвалив рішення по справі.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Окрім цього, за матеріалами справи, колегією суддів встановлено, що позивачі звертаючись до суду у позовних вимогах просили - накласти заборону на відчуження нерухомого майна, витребувати належно завірені копії документів, зобов’язати відповідача надати документи та список спадкового майна, визнати за позивачами право власності на відповідну частину спадкового майна (а.с.3), будь-яких інших позовних вимог протягом судового розгляду позивачами не заявлялось і вимоги не змінювались.
За положеннями ст.27, ст.31 ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а за положеннями ст.118 -119 ЦПК України, зміна позовних вимог повинна вчинятись у письмовій формі.
Проте, протягом всього часу розгляду справи в суді першої інстанції позивачі до суду не подали у письмовій формі зміну або уточнення своїх позовних вимог, в той час, коли суд у своєму рішенні вказав, що до позовних вимог належить і визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину від 13 жовтня 2003 року, видане Уманською міською державною нотаріальною конторою, що не відповідає вищезазначеним положенням норм процесуального права, і тим самим суд вийшов за межі позовних вимог, розглянувши вимогу, яка не була заявлена позивачами встановленим процесуальним порядком.
А тому, колегія суддів, відповідно до положень п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України та роз’яснень п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст.205, ст.303, ст.304, ст.307, ст.309, ст.310, ст.314, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України , колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про визнання права власності та розподіл спадкового майна, - скасувати , а провадження у справі закрити.
Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони відчуження на домоволодіння №56 та №56а по вул. Малофонтанній у м.Умані, встановлені ухвалою Уманського міськрайонного суду від 20 серпня 2008 року.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Головуючий : підпис Судді : підписи
Згідно з оригіналом
Суддя В.А.Демченко