Справа № 11-507/10 Головуючий в 1 інстанції Самрук Ф.В.
Категорія ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Силка Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 8 жовтня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду
Волинської області в складі:
головуючого судді – Силки Г.І. ,
суддів – Польового М . І., Лозовського А. О.
за участю прокурора – Смолюка Б. С.,
засуджених – ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
захисника – ОСОБА_6,
законних представників неповнолітніх –
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією старшого помічника Старовижівського району на вирок Старовижівського районного суду від 30 липня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с. Любохини Старовижівського району, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, учня 10-го класу ЗОШ с.Любохини, несудимого,
засуджено за ч.2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді громадських робіт на строк 49 годин.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя с. Любохини Старовижівського району, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, учня 10-го класу ЗОШ с. Любохини, несудимого,
засуджено за ч.2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді громадських робіт на строк 49 годин.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця та жителя с. Любохини Старовижівського району, громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, неодруженого, несудимого,
засуджено за ч.2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді громадських робіт на строк 52 години.
Запобіжний захід засудженим до набрання вироком законної сили залишено попередній – підписку про невиїзд,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними та засуджено за те, що вони 18 травня 2010 року біля 23 години, за попередньою змовою групою осіб, з подвір’я жительки с. Любохини Старовижівського району ОСОБА_10 таємно викрали дванадцять чавунних труб діаметром 100 мм, довжиною 2 метри кожна та одну чавунну трубу діаметром 150 мм, довжиною 2,5 м, загальною вагою 390 кг, вартістю 585 гривень.
В апеляції прокурор зазначає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених. Вказує на те, що судом не враховано, характеристики на засуджених за місцем навчання, які є негативними, а також ступінь суспільної небезпеки вчиненого ними злочину. Тому вважає призначене судом покарання із застосуванням ст. 69 КК України є надто м’яким. В доповненні до апеляції вказує також, що судом невірно застосовано норми матеріального права при обранні покарання засудженому ОСОБА_4 Прохає скасувати вирок суду першої інстанції та постановити свій, яким ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки та звільнити їх від відбування покарання з випробуванням.
В запереченні на апеляцію прокурора адвокат ОСОБА_11 вказує на законність і справедливість вироку суду першої інстанції, просить залишити його без зміни, а апеляцію без задоволення.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, думку прокурора, який підтримав апеляцію частково, лише щодо обрання покарання засудженому ОСОБА_4 в решті апеляцію не підтримав, просив залишити вирок в силі, пояснення засуджених, їх законних представників та захисника, які просять вирок залишити без зміни, а апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали справи та провівши частково слідство, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з таких підстав.
Висновки суду, про винуватість ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у незаконному, таємному викраденні майна в потерпілої ОСОБА_10 вчиненого за попередньою змовою групою осіб відповідають фактичним обставинам справи, визнаних судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказах та є правильними і в апеляції не оспорюються.
Дії засуджених вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України .
Твердження прокурора в апеляції про те, що призначене покарання із застосуванням ст.69 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого засудженими злочину та їх особам через м’якість, є безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання не зазначеного в санкції статті за цей злочин.
Ухвалюючи рішення про призначення засудженим більш м’якого виду покарання, яке не передбачене санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, суд першої інстанції належним чином мотивував, навівши ряд обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину засудженими, дані про особи винних та інші обставини справи, що дали підстави для застосування ст.69 КК України.
Як видно з матеріалів справи, засуджені вчинили злочин, який відноситься до середньої тяжкості, будь яких негативних наслідків від вчиненого злочину не настало. Всі засуджені визнали себе винними у вчиненому та активно сприяли у розкритті злочину, позитивно характеризуються за місцем проживання, а ОСОБА_5 також за місцем навчання. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 посередньо характеризуються за місцем навчання, як такі, що мають навчальні досягнення середнього рівня та навчаються не в повну міру своїх сил, однак беруть активну участь у спортивному житті школи. Враховуючи вказані характеризуючи дані не можна вважати, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за місцем навчання характеризуються негативно, про що зазначив прокурор у своїй апеляції. З позитивної сторони всіх засуджених охарактеризували їх батьки, представник школи де навчаються ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , представники служби і міліції у справах дітей
ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вчинили злочин у неповнолітньому віці і є неповнолітніми на даний час, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, повністю відшкодували потерпілій заподіяну злочином шкоду та попросили вибачення у неї, що свідчить про їх щире каяття і є обставинами які пом’якшують покарання.
Враховано судом також і те, що ОСОБА_3 виховується у неповній сім’ї, потерпіла не наполягала на суворому покаранні, незначну суму викраденого.
Таким чином, рішення суду про призначення більш м’якого покарання у виді громадських робіт, яке не передбачене санкцією статті злочину, за який їх засуджено, належним чином мотивовано і ґрунтується на законі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, є справедливим і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення внаслідок м’якості призначеного ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання.
Безпідставними, є також посилання прокурора про неправильність застосування норм матеріального права при обранні покарання засудженому ОСОБА_4
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16 квітня 2004 року « Про практику застосування судами України законодавства про злочини неповнолітніх» застосування до осіб, які на час постановлення вироку не досягли шістнадцятирічного віку, таких покарань, як громадські та виправні роботи, а також арешту законом не передбачено.
Як видно з матеріалів справи та свідоцтва про народження ( а. с.75) ОСОБА_4 народився 10 липня 1994 року, тобто на час постановлення вироку – 30 липня 2010 року йому виповнилось 16 років. Тому покарання ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог ст.100 КК України.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію старшого помічника прокурора Старовижівського району Квятковського М. Ю. залишити без задоволення, а вирок Старовижівського районного суду від 30 липня 2010 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – без зміни.
Головуючий/ підпис/ Г. І. Силка
Судді/ підписи/ М. І. Польовий., А. О. Лозовський
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду
Волинської області Г. І. Силка