АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-5525/2010
Категорія 19, 22 Головуючий по 1 інстанції
Клочко О.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції Ювшин В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2010 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі
головуючого Ювшина В.І.
суддів: Сіренка Ю.В., Скіця М.І.
при секретарі: Пономаренко Ю.І.
адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4
апелянта ОСОБА_5
позивача ОСОБА_6
відповідача ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_8 в інтересах якого діє ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог – орган опіки та піклування виконкому Придніпровської районної ради м. Черкаси, Друга Черкаська державна нотаріальна контора, Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації, прокуратура Придніпровського району м. Черкаси про визнання договору довічного утримання від 29 червня 2004 року недійсним та визнання права власності на частину домоволодіння з надвірними спорудами -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в інтересах якого діє ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання договору довічного утримання від 29 червня 2004 року недійсним та визнання права власності на частину домоволодіння з надвірними спорудами , посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла їхня мати ОСОБА_10, яка страждала церебральним атеросклерозом і з цієї причини була прикута до ліжка та не могла вчиняти самостійні дії та орієнтуватися у часі та просторі. Після смерті матері позивачі звернулися у встановлений законом строк до Другої Черкаської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але виявилося, що при житті матері, ОСОБА_7 уклав договір довічного утримання 29.06.2004 року та приховав ці обставини від позивачів. Відповідно договору ОСОБА_7, який був власником Ѕ частини домоволодіння, став власником всього будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1.
Позивачі вважають вказаний договір довічного утримання незаконним, так як ОСОБА_10 на час укладання цього договору перебувала у такому фізичному стані, що не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними в силу захворювання, так як довго хворіла на церебральний атеросклероз. Просили суд визнати договір довічного утримання від 29.06.2004 року недійсним та визнати за кожним із них по 1/3 частини домоволодіння.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 травня 2008 року визнано договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 29 червня 2004 року, посвідчений Другою Черкаською державною нотаріальною конторою 29.06.2004 року, реєстровий номер 2-1391 недійсним.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частини домоволодіння з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1, що залишилося після смерті його матері ОСОБА_10
Визнано за ОСОБА_8 в інтересах якого діє ОСОБА_6 право власності на 1/3 частини домоволодіння з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1, що залишилося після смерті його матері ОСОБА_10
Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/3 частини домоволодіння з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1.
У апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 травня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що рішення ухвалено з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушення норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу задоволити частково з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 УПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції не повно відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується не на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про визнання договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 29 червня 2004 року, недійсним, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку що при здійсненні даного правочину ОСОБА_10 не розуміла значення своїх дій та керувати ними, а тому відповідно до вимог ст. 203, 225 ЦК України такий правочин обґрунтовано визнаний недійсним. Даний висновок суду першої інстанції про не усвідомлення значення своїх дій та не можливість керувати ними в момент вчинення правочину ОСОБА_10 підтверджено висновками судово-психіатричних експертиз. Рішення суду в цій частині апелянтом не оспорюється.
Разом з тим, визнаючи за спадкоємцями право власності на спадкове майно, суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, що потягло за собою порушення норм матеріального та процесуального права та неправильного вирішення спору в цій частині по суті.
Порядок та умови отримання спадщини регулюється главами 84 - 90 ЦК України, Законом України "Про нотаріат" та іншими підзаконними актами. Позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 звернулись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що право їх порушено і воно підлягає судовому захисту. При цьому із змісту позовної заяви та наданих матеріалів вбачається, що позивачі прийняли спадщину в установленому законом порядку, подавши своєчасно заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, і підстав для відмови в видачі їм відповідного свідоцтва про право власності в порядку спадкування нотаріальною конторою були відсутні.
У відповідності до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством ( ст. 1268 - 1269 ЦК України).
За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. З такою вимогою особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження лише в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, тобто винесення нотаріусом у встановленому Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 року та затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року за №20/5, обґрунтованої постанови, яка може бути оскаржена до суду.
Такої обґрунтованої письмової постанови про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачами не надано, можливість на здійснення свого права на спадкування відповідно до закону шляхом оформлення спадщини через нотаріуса не втрачено, право на спадкування позивачами ніким не оспорюється. Підставою для відмови нотаріуса в видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно явилась відмова позивачів надати нотаріусу документи, що підтверджують право власності на спадкове майно померлої ОСОБА_10
Таких документів, що підтверджують право власності померлої ОСОБА_10 на спадкове майно, АДРЕСА_1 в м. Черкаси, на момент звернення позивачів до суду станом на 21.08.2006 року не надано, так як ще 16 травня 2006 року за договором купівлі-продажу право власності на дане нерухоме майно набув апелянт ОСОБА_5 Вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна нотаріально посвідчений, занесений до державного реєстру правочинів 16.05.2006 року та зареєстровано право власності на зазначене будинковолодіння по АДРЕСА_1 в КП ЧОБТІ 08.06.2006 року за ОСОБА_5 Даний договір купівлі-продажу є чинним на момент розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Так як на момент звернення до суду та розгляду справи в суді першої інстанції бувше спадкове майно, АДРЕСА_1 в м. Черкаси, по визначених в цивільному законодавстві підставах – договору купівлі-продажу вибуло до іншої особи, то суд першої інстанції не мав правових підстав визнавати право власності на майно іншої особи, яке на момент звернення позивачів до суду вже не відносилось до спадкового майна. На момент вчинення договору купівлі-продажу 16.05.2006 року АДРЕСА_1 в м. Черкаси не було занесено до реєстру заборон нерухомого майна та ОСОБА_7 мав право на відчуження цього майна. ОСОБА_5 на правових підставах набув право власності на АДРЕСА_1 в м. Черкаси, зробив значні покращення даного майна та проживає з сім’єю в даному будинку.
За таких обставин предметом спадкового майна можуть бути кошти, отримані ОСОБА_7 за продаж зазначеного будинковолодіння.
Так як суд першої інстанції в частині визнання за позивачами права власності на будинковолодіння неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, та невірно застосував норми матеріального і процесуального права, то рішення суду першої інстанції підлягає до зміни та відмови в задоволенні позовних вимог позивачам в частині визнання права власності на частину будинковолодіння.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 травня 2008 року задоволити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 травня 2008 року змінити.
ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відмовити в позові про визнання права власності на частину домоволодіння по АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 травня 2008 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня його проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя В.І.Ювшин