Справа № 2-3109/10

РІШЕННЯ

іменем України

26 серпня 2010  року                                                                                  

 Залізничний районний суд м. Львова    

в складі: головуючого     -  Іванюк І.Д.

               при секретарі     -  Кукундіній К.В.                                                            

за участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем. Свої вимоги мотивує тим, що вони уклали шлюб 05.06.2004 р. у відділі реєстрації актів цивільного стану Залізничного РУЮ м. Львова, актовий запис № 143, від шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 Однак, сімейне життя у них із відповідачем не склалось через аморальну поведінку відповідача, вони не проживають разом більше 2 років, не ведуть спільного господарства, примирення і подальше збереження шлюбу вважає неможливим, оскільки втратила до відповідача почуття поваги і любові.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з аналогічних підстав, просила позов задоволити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав повністю, пояснив, що не проживає із позивачкою однією сім’єю та не веде з нею спільного господарства більше 2 років, неповнолітні діти проживають разом із ОСОБА_1, а він сплачує аліменти на їх утримання, просив розірвати шлюб між ними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах  заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з  наступних підстав.

Відповідно до  ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.

З свідоцтва про одруження (а.с. 4) вбачається, що сторони уклали шлюб 05.06.2004 р. у відділі реєстрації актів цивільного стану Залізничного РУЮ м. Львова, актовий запис № 143.

З копій свідоцтв про народження (а.с.5-6) вбачається, що позивачка та відповідач є батьками неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2

З рішень Шевченківського районного суду м. Львова від 27.01.2007р. (а.с. 7) та від 10.02.2005 р. вбачається, що з відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей.

Таким чином судом встановлено, що сторони тривалий час проживають окремо, не ведуть спільного господарства, примирення і подальше збереження шлюбу вважають неможливим, згідно положень ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, між тим у сторін відсутнє бажання на продовження такого, а тому суд приходить до висновку, що сім’я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпалась, збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін та їх неповнолітніх дітей, а тому такий шлюб слід розірвати.

Окрім того, із відповідача слід стягнути на користь позивача 38,50 грн. судових витрат, сплачених при поданні позовної заяви, з яких 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 8,50 грн. судового збору.

    Керуючись ст. ст.10,14,60, 62, 213-215  ЦПК України, ст.ст. 110-112 СК України,-

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 05.06.2004 р. у відділі реєстрації актів цивільного стану Залізничного РУЮ м. Львова, актовий запис № 143.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 38,50 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 17 грн. державного мита при оформленні розірвання шлюбу в органах РАГС.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд, що його ухвалив, шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

  Суддя                                                                                                                                                       Іванюк І.Д.