Справа № 2- 7944/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Крупінської С.С..
при секретарі Кузіної А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м Луцьку про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни ,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона народилася у 1941 році. Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Згідно статті 6 зазначеного Закону з 01 січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така пенсія не виплачувалася, оскільки Верховна рада України своїм Законом України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік» статтями 77 та 110 та Законом України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» пунктом 12 статті 71 призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак Конституційний суд рішенням № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнав неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Протягом 2008 року їй така допомога нараховувалася та виплачувалася, але не в тому розмірі який передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому вважає протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати щомісячної державної соціальної допомоги. Просить суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити в її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з січня 2006, 2007, 2008, 2009 роки та січень-липень 2010 року.
Розгляд справи здійснювався судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Луцьку , що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 із проставленим у ньому штампом «дитина війни» (а.с. 5).
Як вбачається з довідки наданої відповідачем, то протягом 2007 року ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни не нараховувалось та не виплачувалося; а у 2008 році та на даний час підвищення до пенсії виплачується в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає, зокрема, і право на одержання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги. Цьому конституційному праву громадян кореспондує обов’язок держави щодо виплати відповідних грошових коштів.
Відповідно до ст.ст. 6,3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон) від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Дію статті 6 Закону згідно із п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону, а отже воно втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України . Положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону була відновлена з 09.07.2007 року, тому суд приходить до висновку про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (п.41 розділу II) від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, змінено редакцію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а отже вони втратили чинність з 22.05.2008 року. Положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Оскільки дія статті 6 Закону в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, то суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачці підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року, враховуючи при цьому, що позивачці у 2008 році було нараховане підвищення пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Передбачених діючим законодавством підстав для відмови позивачці у вимогах щодо нарахування і виплати їй щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2009рік та по серпень 2010 року суд не вбачає.
Статтею 7 Закону передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, управління Пенсійного фонду України в містах відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Тому суд приходить до висновку, що саме на відповідачеві лежить обов’язок провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни по день винесення судом рішення по заявленому спору.
Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги.
Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо недонарахування підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по час винесення судового рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що слід зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 1.01.09 року по день винесення судом рішення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, суд, -
в и р і ш и в :
Позов задовольнити
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни за періоди з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день винесення судового рішення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Луцький міськрайонний суд до апеляційного суду у Волинській області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які були відсутні під час проголошення рішення, з дня отримання його копії .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду Крупінська С.С.