Справа №2-8537 2006 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2007 p.

Малиновський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого                                   судді  - Демченко О.М.

при секретарі                                             - Гресько О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на слідуючи обставини.

22  лютого 2005 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 за договором позики грошові кошти у розмірі 5 000 доларів СІЛА,

що еквівалентно 26 495 гривень 50 коп.

Додатково, між позивачем та відповідачем було досягнуто взаємної згоди щодо зміни умов договору позики від 22 лютого 2005 року в частині сплати процентів в розмір 60% річних (250 доларів США в місяць) за користування сумою позики, що підтверджується розпискою - доповненням до договору займу, підписаною позивачем та відповідачем.

Відповідач на протязі року щомісяця сплачував проценти за користування позикою у розмірі 250 доларів СІНА, що еквівалентно 1275 гривень.

Проте у зазначений договором строк - 22 лютого 2006 року, відповідач суму позики у розмірі 5 000 доларів СІЛА, що еквівалентно 26 495 гривень 50 коп., не повернув, порушивши свої зобов'язання за договором позики, прострочивши його виконання.

З моменту виникнення заборгованості позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути йому суму боргу та плату за користування грошима за період прострочення. Однак, відповідач вимоги позивача про повернення йому суми боргу не виконав, посилаючись на відсутність коштів, та кожного разу просив відстрочити термін сплати боргу, запевняючи, що всі зобов'язання ним будуть виконані. Однак, в подальшому відповідач ухилявся від будь-яких контактів з позивачем, до цього часу зобов'язання належним чином з боку позивача не виконано.

Тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики в розмір 26 495 гривень 50 коп., плату за користування грошима в розмірі 11 362 гривні, судові витрати, а також заподіяну моральну шкоду, яку позивач оцінює в 2 000 гривень.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги позивача визнав частково, пояснивши, що дійсно між ним та позивачем 22 лютого 2005 року був укладений договір позики, однак доповненням до цього договору, договір був пролонгований до 02 серпня

2

2007 року. Тому позовні вимоги позивача можуть розглядатися тільки після закінчення строку дії договору, який закінчується 02.08.2007 року.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, задовольняє позовні вимоги позивача частково з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Як вбачається з договору позики від 22 лютого 2005 року ОСОБА_1 передав безпроцентно, а ОСОБА_2 прийняв у власність грошові кошти в розмірі 26 495 гривень 50 коп. (що еквівалентно 5 000 доларів США), строком до 22 лютого 2006 року. По цьому ж договору відповідач зобов'язувався повернути позивачу позику у строк, що встановлений договором або раніше одноразово або частинами (а.с. 6).

Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.

Згідно розписки, ОСОБА_2 отримав в борг у ОСОБА_1 за договором позики 5 000 доларів США, та зобов'язувався виплачувати 250 доларів СІЛА кожний місяць до першого числа за користування грошовою сумою (а.с. 7).

Також, згідно розписки - додатку до договору позики від 22 лютого 2005 року, ОСОБА_2 зобов'язується за договором позики у ОСОБА_1 на суму 26 495 гривень 50 коп. (що еквівалентно 5 000 доларів США) сплачувати річний процент в розмірі 60% (а.с. 11).

Крім того, 02 серпня 2006 року був укладений договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, по якому ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність грошові кошти в розмірі 25500 гривень, що еквівалентно 5000 доларів США. В договорі зазначено, що крім суми позики ОСОБА_2 повинен сплачувати 250 доларів СІЛА до першого числа кожного місяця. Вказану суму позики ОСОБА_2 зобов'язувався повернути ОСОБА_1 в строк до 02.08.2007 року. Якщо позичальник (ОСОБА_2) своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити на вимогу позикодавця (ОСОБА_1) суму боргу в розмірі 5000 доларів США, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, і 3000 доларів США окрім суми позики (а.с. 29).

Посилання відповідача на те, що первісний договір позики від 22 лютого 2005 року, по якому відповідач зобов'язувався повернути позивачу суму позики в розмірі 5000 доларів США до 22 лютого 2006 року, був пролонгований договором позики від 02 серпня 2006 року, по якому відповідач зобов'язувався повернути позивачу суму позики в розмірі 5000 доларів США в строк до 02 серпня 2007, спростовуються тим фактом, що у договорі позики від 02 серпня 2006 року не зазначено, що цей договір є пролонгованим договором від 22 лютого 2005 року.

З таких підстав суд розглядає ці два договори позики (від 22 лютого 2005 року та від 02 серпня 2006 року) як два окремих договіра, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Тому за договором позики від 22 лютого 2005 року ОСОБА_2 був зобов'язаний повернути ОСОБА_1 суму позики в розмірі 5000 доларів США в строк до 22 лютого 2006 року.

До теперішнього часу ОСОБА_2 борг позивачу не повернув, на неодноразові звертання позивача з проханням повернення боргу відповідає відмовою та ухиляється від будь-яких контактів з позивачем.

Згідно зі ст. 255 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів

3

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1047 ч. 2 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує переданая йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в змінах до договору позики, відповідач зобов'язувався сплачувати 60% річних за користування сумою позики. Щомісячна сума процентів дорівнює 250 доларів США, що еквівалентно 1 275 гривень.

На момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за користування грошима за договором позики складала суму в розмір 11 362 гривні.

Згідно розрахунку суми індексації на індекс інфляції за весь період існування заборгованості, сума індексації за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем складає 927 гривень (а.с. 9-10).

Таким чином, враховуючи те, що відповідач до теперішнього часу не повернув позивачу борг згідно договору позики, прострочив виконання грошового зобов'язання та ухиляється від його виконання, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Тому суд стягує з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 26 495 гривень 50 коп. (що еквівалентно 5 000 доларів США), відсотки за користування грошима на протязі 9 місяців у розмірі 11 362 грн., суму індексації за прострочення сплати грошового зобов'язання у розмірі 927 грн., а всього - 38 784 гривні 50 коп.

Згідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому суд також стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, а саме: сплачене позивачем державне мито в розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а також витрати за надання юридичних послуг в розмірі 500 грн.

В задоволенні інших позовних вимог суд відмовляє.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди за невиконання зобов'язання, суд виходить з того, що не повертанням боргу позивачу з боку відповідача не було нанесено ніяких втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Суд вважає, що шкода за несвоєчасну сплату боргу відповідачем, компенсується позивачу стягненням з відповідача на його користь відсотків за користування грошима на протязі 9 місяців у розмірі 11 362 грн. та сумою індексації за прострочення сплати грошового зобов'язання у розмірі 927 грн.

4

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 255, 625, 1046, 1047, 1050 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 26 495 (двадцять шість тисяч чотириста дев'яносто п'ять) гривень 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відсотки за користування грошима у розмірі 11 362 (одинадцять тисяч триста шістдесят дві) гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму індексації за прострочення сплати грошового зобов'язання у розмірі 927 (дев'ятсот двадцять сім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за надання юридичних послуг в розмірі 500 (п'ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 51 (п'ятдесят одної) гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 (тридцяти) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито в розмірі 336 (триста тридцять шість) гривень 85 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ:         О.М. Демченко