Справа № 2-5761
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( З А О Ч Н Е )
30 серпня 2010 року Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області
у складі: головуючого - судді Алексєєнко І.П.
при секретарі - Боднар О.С.
з участю позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Макіївці справу за позовом ОСОБА_1 до У правління Пенсійного Фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області про визнання незаконною бездіяльність та зобов’язання нарахування і стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як “дитині війни” за 2009 рік,
В с т а н о в и в :
30 липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про визнання незаконною бездіяльність ПФУ та зобов’язання нарахувати і виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік, як “дитині війни”, у розмірі 1240 гривень 20 копійок.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та пояснила, що він має статус “дитини війни” та отримує доплату до пенсії, яка відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має бути визначена у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до Закону України “Про державний бюджет на 2009 рік” прожитковий мінімум з 01 січня 2009 року складав 498 грн., а з 01 листопада 2009 року – 573 грн. Відповідно і доплата йому мала бути з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2009 року по 149,40 грн. , а з 01 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року по 171,90 грн. Фактично йому Пенсійним Фондом сплачувалась ця пільга у розмірі по 49,80 гривень в місяць, що не відповідає вимогам Закону, а тому він просить захистити його порушене право на отримання вказаної соціальної пільги у повному обсязі і зобов’язати УПФУ в Гірницькому районі перерахувати і виплатити йому недоплачені суми у розмірі 1240 грн. 20 коп. за 2009 рік.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце і судового засідання повідомлялась належним чином, про що свідчить повідомлення про одержання судової повістки. Суду не наданні докази про поважну причину неявки представника відповідача в судове засідання, а тому у відповідності зі ст. 224 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача по наявним доказам і прийняти заочне рішення.
Суд, дослідивши додані докази, вважає, що позов ОСОБА_1 обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни ( 2 вересня 1945 року) було менш 18 років.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 та з 1989 року перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Вказана редакція Закону була чинна у 2009 році, оскільки відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, положення Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік”, яким було зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у вищевказаній редакції, були визнані неконституційними, а відповідно до ст. 152 ч.2 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Ніяких змін до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” після прийняття вищезазначеного рішення Конституційного Суду України внесено не було.
Отже, позивач у 2009 році мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи із 30% мінімальної пенсії за віком..
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
За ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” дорівнює прожитковому мінімуму, що встановлено для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” від 26 грудня 2008 року, прожитковий мінімум на одну особу, що втратила працездатність, в перерахунку на місяць становить: з 01 січня 2009 року – 498 гривень, з 01 листопада 1009 року - 573 гривні.
Таким чином, нарахування та виплата у 2009 році “дітям війни” підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2009 року ( 10 місяців ) по 149 гривень 40 копійок із розрахунку : 498 грн. х 30 % = 149,40 грн., а з 01 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року ( 2 місяці ) по 171 гривні 90 копійок із розрахунку: 573 грн. х 30 % = 171,90 грн.
Як вбачається з довідки, наданої УПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки, фактично ОСОБА_1 були здійснені виплати соціальної пільги як “дитині війни” з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року по 49 гривень 80 копійок щомісяця.
Отже, недоплата вказаних соціальних виплат за 10 місяців з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2009 року становить 996 гривень із розрахунку: 149,40 грн. – 49,80 грн. = 99,60 грн. х 10 міс. = 996 гривень.
А недоплата вказаних соціальних виплат за 2 місяці з 01 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року включно становить 244 гривні 20 копійок із розрахунку : 171,90 грн. – 49,80 грн. = 122,10 грн. х 2 міс. = 244,20 гривень.
Всього за 2009 рік Управлінням ПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки позивачці не було доплачено вказану соціальну пільгу на суму 1240 гривень 20 копійок
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби – це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів , зокрема визначених Законом «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. В рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до вимог ст. 5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, положення ч. 1 ст. 28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6 , статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.
Таким чином, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що спір виник із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, а тому заявлена вимога позивачем про визнання незаконними бездіяльність Управління ПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсії позивачці , як “дитині війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, є обґрунтованою, а дії відповідача незаконними, та вимоги позивача про зобов’язання відповідача перерахувати і сплатити недоплачені суми соціальної пільги як “дитині війни” за 2009 рік у сумі 1240 грн. 20 коп. є законними і обґрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ст. ст. 3,6,8,19,22,23,152 Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про державний бюджет на 2009 рік”, керуючись ст. ст. 1,4, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд
В и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до У правління Пенсійного Фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як “дитині війни” за 2009 рік, задовольнити.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області здійснити перерахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як “дитині війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період 01 січня 2009 рік по 31 грудня 2009 року, з урахуванням фактично здійснених виплат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, про що останнім може бути подана заява протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення.
С у д д я :