Справа № 2-3636/2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2010 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Горейко М. Д.
секретаря: Гаврилюк Н.Я.
з участю представника позивача по довіреності від 25.03.2009 року ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, –
встановив:
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу згідно розписки в сумі 173 792 грн. 05 коп. та понесених судових витрат, мотивуючи тим, що 27 квітня 2009 року відповідачка позичила в нього 21000 доларів США, що відповідно до встановленого НБУ курсу гривні до долара США на день позики становило 161700 гривень, про що свідчить власноручно написана нею розписка від 27 квітня 2009 року, в якій вона зобов'язалась повернути борг до вересня 2009 року. Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачка борг не повернула у визначений строк. Відповідно до норм діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Якщо договором розмір процентів не встановлений, то їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. Виходячи з встановленої облікової ставки НБУ за період з 01.09.2009 року по 25.03.2010 року, нею обрахований розмір процентів в сумі 9354 грн. Розмір 3-х процентів річних, що передбачений ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання, за вказаний період нею визначений в сумі 2737 грн. 82 коп.
В судовому засіданні представник позивача подала заяву про зменшення розміру позовних вимог до суми 138372 грн. 05 коп у зв'язку з поверненням відповідачкою 35420 грн., що є еквівалентом 4600 доларів США.
Відповідачка в судовому засіданні позов визнала частково, не заперечила факту отримання позики від ОСОБА_3 та неповернення боргу своєчасно. Зазначила, що після звернення позивача з позовом до суду частково погасила борг в сумі 4600 доларів. Не відмовляється від повернення позивачу суми позики, однак, на даний час в неї немає грошей. Заперечила проти стягнення процентів за користування позичковими грошима та процентів за несвоєчасне повернення боргу.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов договору позики (розписки), внаслідок чого позивач позивається про його відновлення шляхом стягнення заборгованості за договором позики.
Статтею 1046 Цивільного Кодексу України визначено зміст договору позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Істотними умовами договору позики є розмір позики та строк її повернення.
Згідно ч.2 ст. 1047 Цивільного Кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Факт одержання грошей відповідачка визнала у розписці від 27.04. 2009 року, написаній нею власноручно, чого й не заперечила в судовому засіданні.
Відповідно до розписки від 27.04.2009 року (копія на а. с. 12) ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_3 кошти в сумі 21000 доларів США та зобов'язалася повернути вказані кошти до вересня 2009 року.
За змістом ч.1 ст. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Проте по даний час відповідачка не виконала обов’язку по поверненню коштів в повному обсязі. На день розгляду справи в суді неповернутою залишилась сума позики в розмірі 126280 грн. Зазначена обставина визнана сторонами, а тому не підлягає доказуванню в судовому засіданні, оскільки у відповідності до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного Кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Оскільки в розписці ОСОБА_2 не визначено розмір процентів за користування позичковими коштами, то позивач правомірно, враховуючи наведену норму ЦК України та розмір облікової ставки НБУ, встановлений відповідно до Постанови Правління Національного Банку України від 10.08.2009 року №468 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" в розмірі 10,25% річних, визначив суму процентів за користування позичковими коштами за період з 01 вересня 2009 року по 25 березня 2010 року в розмірі 9354 грн. 23 коп. відповідно до розрахунку: (161700 грн. х 10,25% : 365 днів) х 206 днів = 9354 грн. 23 коп.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору, в даному випадку – розписки відповідачки.
За змістом ч.1 ст. 1050 Цивільного Кодексу України якщо боржник, який своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.
Статтею 625 Цивільного Кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Відповідно до ч.1 цієї статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч.2 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку позивач просить стягнути з відповідачки тільки три проценти річних від простроченої суми, що згідно його розрахунку становить 2737 грн.82 коп. (161700 грн. х 3%:365 днів х 206 днів).
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за вказаним договором позики відповідачкою не представлено суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідачки заборгованості за договором позики є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідачки також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. ст.11, 15, 16, 526, 1046, 1047 ч.2, 1048 ч.2,1050 ч.1, 625 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд –
вирішив:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_3, жителя АДРЕСА_2 - 138 372 грн. 05 коп. заборгованості за договором позики, 1700 грн. витрат по оплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Горейко М. Д.