Справа № 2-7/2007

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 березня    2007 року

Нововоронцовський районний суд Херсонської області

В складі головуючого судді Синьогуб М.С.

При секретарі                             Самойленко О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нововоронцовка Справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „АІСЕ Україна" - Про захист прав споживача, визнання договору недійсним, стягнення матеріальних збитків

та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „АІСЕ Україна", третя особа - представництво ЗАТ „АІСЕ Україна" в м. Кривий Ріг - про захист прав споживача, визнання договору недійсним, стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди. В позовній заяві позивач зазначив, що після ознайомлення з рекламою ЗАТ „Автоплан" про послуги в купівлі автомобіля, він 13.05.2005 року у представництві відповідача у м. Кривому Розі уклав договір №92981 на придбання автомобіля „Славута-12" вартістю 20 548,96 грн., сплатив первинний внесок в сумі 739,76 грн.. При укладенні договору представник відповідача запевнила позивача в отриманні автомобіля протягом 1,5-2 місяці. Зміст договору та за рахунок яких коштів купується автомобіль представник відповідача позивачу не роз'яснила. Також позивачу не було роз'яснено, що така купівля, яка передбачена договором, в дійсності не являється придбанням автомобіля в кредит, що придбання автомобіля залежить від кількості клієнтів та їх внесків, що строк фактичного отримання автомобіля прогнозувати неможливо. Позивач протягом семи місяців сплачував кошти на придбання автомобіля , всього ним було сплачено 2431,07 грн.. На його запитання про час отримання автомобіля, представник відповідача запевняла, що відразу після сплати коштів наступного місяця. Після його звернення до відповідача в жовтні 2005 року він зрозумів, що його обманули при укладенні Договору і припинив сплату коштів. Позивач вважає, що діяв під впливом обману відповідача і згідно зі ст.230 ЦК України відповідач зобов'язаний відшкодувати йому збитки у подвійному розмірі: 2431,07 х 2 = 4862,14 грн..

Позивач просить визнати угоду від 13.05.2005 року №92981 та додатки №1 і №2 до цієї угоди, укладені між ним та ЗАТ „АІСЕ Україна" на придбання автомобіля „Славута-12" вартістю 20548,96 грн., згідно умов програми „Автоплан" - недійсними у зв'язку з вчиненням правочинів під впливом обману, стягнути з відповідача на його користь матеріальні збитки у подвійному розмірі в сумі 4862,14 коп., на відшкодування моральної шкоди 10.000,00 грн. та на відшкодування витрат на правову допомогу 250 грн..

У судовому засіданні позивач позов підтримав , посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві, просив задовольнити позов.

Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином , про що свідчать розписки про одержання судових повісток, причину неявки свого представника суду не повідомив, надіслав до суду заперечення на позовну заяву, в яких повністю відхилив позовні вимоги позивача.   Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному  розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази , прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

2

Судом установлено, підтверджується наявними у справі доказами і не заперечується сторонами, що між позивачем та відповідачем була укладена Угода №92981 від 13 травня 2005 року ( далі Угода) на надання системи послуг, спрямованих на придбання автомобіля ЗАЗ-Славута1.2 вартістю 20.548.96 грн., через систему Автоплан, шляхом оплати 84 (вісімдесяти чотирьох) щомісячних Повних внесків, згідно графіку.

Позивач виконував умови Угоди протягом 7-ми місяців: в період з 13 травня 2005 року до 04 листопада 2005 року позивачем сплачено за угодою №92981 - 2.431,07 грн..

При виконанні договорів з учасниками, укладеними в рамках системи Автоплан, відповідач надає учасникам послуги, що направлені на придбання автомобіля на основі системи Автоплан. Ці послуги полягають в формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах жеребкувань і аукціонів, а також інших послуг, передбачених угодою.

Укладена між ЗАТ „АІСЕ Україна" та позивачем ОСОБА_1 Угода складається з основного тексту Угоди, Додатку №1 ( анкети учасника) та Додатку №2 ( Правила діяльності „Автоплану"). Угода та всі додатки підписані сторонами і є невід'ємними частинами Угоди.

Позивачу після підписання Угоди та додатків було надано їх примірники.

Згідно ст.9 Угоди „підписання цієї Угоди та Додатків до неї є свідченням того, що сторони повністю зрозуміли усі визначення, умови та зміст Угоди та додатків до неї".

Згідно ч.3 ст.13 Угоди „Учасник заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника Фірми, уважно прочитав та зрозумів Угоду та всі Додатки до неї, що засвідчує своїм підписом".

Відповідно п.2.2 Додатку №2 до Угоди (Правил діяльності Автоплану)- „ якщо Учасник виявить бажання відмовитися від Угоди протягом семи днів з моменту її укладення, то такому Учаснику повертаються всі кошти, сплачені ним", що є додатковою гарантією повного усвідомлення кожним учасником своїх прав та обов'язків за договором.

Заяви про розірвання Угоди за п. 2.2 Додатку №2 до Угоди позивач не подавав, що є свідченням прийняття Позивачем її умов.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Позивач просить визнати Угоду №92981 від 13.05.2005 року недійсною, вважаючи, що вона укладена під впливом обману.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.230 ЦК України „обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або вона замовчує їх існування."

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 01.08.2005 року звернувся з заявою до відповідача про надання роз'яснень щодо виконання угоди №92981. Отримавши додаткові пояснення щодо прав та обов'язків за Угодою, позивач продовжив сплачувати щомісячні внески. Це є підтвердженням волевиявлення учасника правочину ( Угоди №92981) до його вчинення та виникнення відповідних правовідносин, а також підтвердження дотримання вимог, передбачених ст.203 ЦК України. Такі дії позивача додатково свідчать про прийняття ним умов укладеної Угоди №92981.

Суд визнає, що позивач не надав жодного доказу, що відповідачем умисно повідомлялись відомості, що не відповідають дійсності, або замовчувались істотні обставини, не навів доказів, що його обманювали щодо природи правочину або прав чи обов'язків за Угодою.

Суд визнає утвердження позивача про порушення вимог ст.207 ЦК України такими, що не відповідають дійсності. Оскільки Угода №92981 підписана ЗАТ "АІСЕ Україна" в особі Магали О.А., що діє на підставі доручення. Підпис скріплений печаткою ЗАТ"АІСЕ Україна" м. Київ. ЗАТ'АІСЕ Україна" повністю схвалює дії Магали О.А. по укладенню угоди №92981 від його імені, жодним чином не відмовляється від вчиненого правочину. Юридична адреса відповідача чітко вказана у Додатку №1 до Угоди. Докази про існування в м. Кривий Ріг філії чи представництва ЗАТ „АІСЕ Україна" в матеріалах справи відсутні.

3

Позивач просить стягнути з відповідача збитки у подвійному розмірі , посилаючись на положення ч.2 ст.230 ЦК України. Позивач не довів які права його порушені, які витрати ним зроблені або мають бути зроблені для їх відновлення, або яка є його упущена вигода. Отже, відсутні правові підстави для стягнення зазначених позивачем збитків у подвійному розмірі в сумі 4862,14 грн..

Позивач просить стягнути з відповідача на відшкодування моральної (немайнової) шкоди 10000 гривень.

Суд, також не знаходить підстав для задоволення позову про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, оскільки не встановлено, що ЗАТ"АІСЕ Україна" своїми діями завдавали таку шкоду позивачеві.

При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст.1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до роз'яснень , даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Суд вважає, що в діях відповідача відсутні протиправність дій, вина та причинний зв'язок з можливим спричиненням моральної шкоди позивачеві, про що зазначено вище.

Таким чином , підстав для визнання Угоди №92981 від 13.05.2005 року недійсною, стягнення з відповідача матеріальних збитків та моральної (немайнової) шкоди немає, оскільки при встановленні і здійсненні правовідносин з позивачем відповідачем ЗАТ"АІСЕ Україна" не було допущено неправомірних чи незаконних дій, при укладенні Угоди, а також у подальших відносинах з позивачем відповідач діяв в рамках Закону та керувався умовами Угоди, позивач мав уявлення як про предмет угоди, так і про його умови.

Відповідно до ст.88 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки йому в позові відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.10,11,209,212,214-215,218, 224-226 ЦПК України, ст.ст.203,207,215, 230, 629, 23,1167,положеннями Угоди №92981, суд,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „АІСЕ Україна" - про захист прав споживача, визнання договору недійсним, стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Нововоронцовський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги , з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.