Справа № 2-1155/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

              08.09.2010 року,               Кам’янобрідський районний суд м. Луганська, у складі:

       головуючого  судді - Пташкіної А.О.,

       при секретарі: Єрьоменко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради про визнання незаконними дії відповідача та стягнення недоотриманої щорічної допомоги до 5-го травня за 2007-2010 роки, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що він є інвалідом війни 2 групи з 01.05.2008 року, має відповідні пільги та перебуває на обліку у відповідача. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», йому, як інваліду війни 2 групи відповідачем повинна виплачуватися щорічна разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, однак позивач отримав зазначену грошову допомогу у 2007, 2008,2009,2010 роках у значно меншому розмірі. Позивач звернувся до відповідача з вимогою про перерахунок та виплату належного розміру державної допомоги. Управлінням праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради було відмовлено позивачу у виплаті недоплаченої суми щорічної разової допомоги. У зв’язку із чим, позивач просить суд визнати незаконними дії відповідача, щодо відмови у виплаті недоотриманої разової грошової допомоги щорічно до 5 травня, як інваліду війни 2 групи за 2007, 2008, 2009, 2010 роки та стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману разову грошову допомогу до 5 травня за вказані роки у сумі  15050 гривень.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача підтримав позовні вимоги не заперечував проти їх задоволення.

Представник відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради позов не визнав, надав заперечення на позов в якому просив відмовити в  задоволенні позову, посилаючись  на те, що ч.4 ст. 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до  30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Враховуючи вищевикладене здійснити будь-які виплати за попередній час неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов’язаних з введення в дію цього Закону, здійснюється  за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Відповідно до частини другої статті 95 Конституції України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Єдиним законом України, який Конституція України виокремлює серед інших, це закон про Державний бюджет України. Зокрема, суттєві його відмінності полягають у тому, що згідно з Конституцією України цей закон приймається щорічно та має визначений термін дії (частина перша статті 96), суб'єктом права законодавчої ініціативи щодо цього Закону є тільки Кабінет Міністрів України (частина друга статті 96). Крім цього, відповідною конституційною нормою чітко окреслено коло питань, які можуть бути врегульовані тільки цим законом.

Згідно п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі визначені бюджетними призначеннями та відповідно до ст. 23 цього ж кодексу будь-які платежі можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік встановлюється розмір разової грошової допомоги до 5 травня. Цей розмір склав у 2007 році -360 грн. (стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»). У 2008 році розмір допомоги склав 400 грн. згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. № 183 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви нацистських переслідувань", яка розроблена на виконання п. 20 Розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". У 2009 році розмір допомоги склав 430 грн. згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 р. № 211 та у 2010 році розмір допомоги склав 480 грн. згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 р. № 299.

Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 та №10-рп/2008 щодо визнання ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та п. 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" неконституційними прийнято 09.07.2007 р., 22.05.2008 р.

Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи, що дані виплати здійснюються у квітні відповідного року, вони були проведені у чинному на час виплати розміри згідно ст. 29 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та п.20 розділу ІІ ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Згідно ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальнообов’язковим є й те, що з  прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.

 За змістом ч.3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України. Враховуючи викладені положення Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також те, що Законами України „Про Державний бюджет України” на відповідний рік фактично змінено положення ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, який діяв у часі раніше, пріоритетним в цьому випадку є положення статей ЗУ „Про Державний бюджет України” на відповідний рік.

Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Луганській області у судове засідання не з’явився, просив розглядати справу без його участі. Надав до суду письмове заперечення, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог вказавши, що стягнення заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги до 5 травня здійснюється лише з рахунків Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної в м. Луганську ради, тому що лише їм відкриті рахунки та виділяються кошти на ці виплати.

Дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно ст.21 Конституції України усі люди є вільними і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати її.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1  категорії,  ІІ  групи  інвалідності, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 (а.с.7), у зв’язку із чим користується правами та пільгами, передбаченими законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни (а.с.6).

12.05.2010 року позивач звернувся до установи відповідача із заявою про перерахування йому розміру разової грошової допомоги до 5 травня, оскільки вважає, що допомога виплачувалась йому з порушенням чинного законодавства.

Письмовою відповіддю відповідача від 21.05.2010 року за № 11-1926, у задоволенні вимог позивача було відмовлено, керуючись ст.95 Конституції України, згідно якої, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (а.с.8).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. № 3551-ХІІ, щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 171 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування  на  особовий  рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання  пенсії,  а  особам, які не є пенсіонерами, - за  місцем  їх  проживання  чи  одержання грошового утримання.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія положень ст. ст. 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни зупинена на 2007 рік.

              Пільги для інвалідів війни визначені у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12, за приписами статті 13 якого, інвалідам війни 2 групи встановлена щорічна до 5 травня одноразова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Відповідачем щорічна одноразова допомога була виплачена позивачу у квітні 2007 року в розмірі 360 гривень, у квітні 2008 року в розмірі 400 гривень, у квітні 2009 року в розмірі 430 гривень, у квітні 2010 року в розмірі 480 гривень. Виплата здійснена  відповідачем у термін, передбачений ст. 171 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Також в той же час в цих законодавчих актах не йдеться про нарахування та перерахунок відповідачем зазначеної допомоги, на чому наполягає позивач в позовній заяві.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік в частині зупинення дії п’ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнані неконституційними і втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Тобто, норма Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині встановлення розміру виплат  щорічної одноразової грошової допомоги на 2007 рік, чинна з 09 липня 2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, виплата ОСОБА_3 щорічної одноразової грошової допомоги була здійснена відповідачем в квітні 2007 року. Тобто, на час виплати були чинні стаття 29 і пункт 13 статті   73 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік «якими були визначені розміри грошової допомоги і зупинені дії статей 12,1,14, 15 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

             Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, положення пункт) 20 розділу « Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України “ Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким внесено зміни в частину п'яту статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» стосовно зміни порядку визначення розміру виплат щорічної одноразової грошової допомоги ветеранам війни визнані неконституційними і втратили чинність також з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення , тобто з 22 травня 2008 року . На цей час були чинні положення пункту 20 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач в частині виплати щорічної одноразової грошової допомоги до   5 травня у 2007, 2008 році діяв відповідно до вимог чинного законодавства України».

Відповідачем щорічна одноразова допомога була виплачена позивачу в квітні 2009 року в розмірі  430 грн. При цьому відповідач керувався ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та постановою КМУ від 18.03.2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги».

Стаття 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.08 року за № 835-6 надала право КМУ встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році допомоги до 5-го травня повинна здійснюватись відповідно до норм Закону України  "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», якою мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно цим законом та Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» і встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідачем щорічна одноразова допомога була виплачена позивачу в квітні 2010 році в розмірі  480 грн. При цьому відповідач керувався ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та постановою КМУ від 07.04.2010 року № 299 «Про розміри разової грошової допомоги».

Стаття 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 № 2154-VI надала право КМУ встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році допомоги до 5-го травня повинна здійснюватись відповідно до норм Закону України  "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», якою мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно цим законом та Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» і встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, виплата разової щорічної грошової допомоги у 2009,2010 роках здійснена відповідачем з порушенням норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», тому у 2009 та 2010 роках відповідач повинен був виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня у відповідності до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Заявляючи вимоги щодо стягнення з відповідача конкретної суми недоотриманої допомоги до 5-го травня, позивач тим самим фактично просить суд здійснити перерахунок вказаної суми, а оскільки до компетенції суду не входить перерахування вказаної суми, суд вважає, що у даному випадку вимоги позивача повинні бути задоволені не шляхом стягнення з відповідача конкретної суми, а шляхом зобов’язання відповідача здійснити розрахунок та виплату недоплаченої суми допомоги до 5 травня у відповідності до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що за змістом відповідає суті вимог позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати дії управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради щодо відмови позивачу у виплаті недоплаченої суми щорічної допомоги до 5-го травня за 2009, 2010 роки незаконними та зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради перерахувати та виплатити недоотриману суму допомоги до 5-го травня за 2009, 2010  роки, з урахуванням здійснених виплат.

Керуючись ст. ст. 8,19,21,22,46,95,96 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 29 Законом України про Державний бюджет України на 2007 рік”, Постановами Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 року, № 211 від 18.03.2009 року, № 299 від 07.04.2010 «Про розміри разової грошової допомоги», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 10,11, 209,212, 214-215  ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради по відмові ОСОБА_3 у виплаті щорічної грошової допомоги до 5-го травня, як інваліду війни другої групи, який має право на пільги, встановлені ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для ветеранів війни – інвалідів війни, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2009, 2010 роки.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради перерахувати та виплатити ОСОБА_3, як інваліду війни ІІ групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, у відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, за 2009, 2010 роки, з урахуванням здійснених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя     Кам’янобрідського

районного суду міста Луганська А.О.Пташкіна