Справа № 22ц-4825/10                                         Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В.

Категорія: 46                                                         Доповідач: Антонюк К.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

7 жовтня 2010 року                                                                місто Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Киці С.І.,

суддів Антонюк К.І., Матвійчук Л.В.,

при секретарі  Гнепі П.М.,

з участю:

представника відповідача Кудрявцевої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до виконавчого комітету Луцької міської ради про повернення дітей за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 1 вересня 2010 року,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 1 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у зв’язку з порушенням судом норм матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що на час розгляду справи відпали причини та підстави для відібрання у неї дітей.

Такі висновки суду є правильними і відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

 Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Волинської області від 3 лютого 2010 року ухвалено відібрати двох малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від позивача ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав та передано дітей органові опіки і піклування . Попереджено відповідача ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання дітей та  покладено на орган опіки і піклування контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов’язків (а.с. 5-6).

З матеріалів справи вбачається, що до суду з даним позовом ОСОБА_2 звернулася 1 березня 2010 року, тобто через місяць після ухвалення апеляційним судом вищевказаного рішення про відібрання дітей.

Підставою для відібрання дітей стало те, що відповідач ухилялася від виконання обов’язків по вихованню своїх дітей, а саме, не займалась їх вихованням, доглядом та матеріальним забезпеченням, не проявляла щодо них батьківської уваги і турботи, не цікавилася їхнім здоров’ям.

Відповідно до висновку служби у справах дітей № 61 від 27 травня 2010 року (а.с. 30) приміщення, в якому проживає ОСОБА_2, не має комунальних зручностей, перебуває в антисанітарному стані та перенаселене внаслідок проживання сторонніх людей. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зловживають спиртними напоями, вчиняють сварки, порушують громадський порядок.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 385-2 від 09.06.2010 року затверджено висновок служби у справах дітей про недоцільність повернення малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у сім’ю матері ОСОБА_2 (а.с. 29).

Будь-яких доказів, які б свідчили, що ОСОБА_2 змінила свою поведінку та ставлення до дітей і в подальшому зможе забезпечити дітям належні умови для їх проживання та виховання, позивачкою не надано.

За таких обставин справи та враховуючи те, що позивач продовжує вести аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, не працює, то колегія суддів вважає, що вона не здатна на даний час забезпечити дітям потрібного догляду і піклування та створити їм належні і безпечні умови для проживання та розвитку, а тому приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.  

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а зазначені в ньому висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Виходячи з меж апеляційного розгляду, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 1 вересня 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: