ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"15" вересня 2010 р.Справа № 9/176-10-3435
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРІМПОРТ КV”;
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
про стягнення 20 742,11 грн.;
Суддя Меденцев П.А.
Представники:
Від позивача: Димова О.І. (за довіреністю);
Від відповідача: не з’явився;
СУТЬ СПОРУ: 05.08.2010 р. за вх. №6696 Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРІМПОРТ КV” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –Відповідач) 20 742,11 грн.
Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судові засідання 27.08.2010 р., 15.09.2010 р. не з’явився, не зважаючи на те, що про розгляд господарським судом справи №9/176-10-3435 за його участю в якості Відповідача був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення відділення зв’язку про вручення поштового відправлення 18.08.2010 р.
Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
22.12.2009 р. між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (покупець) було укладено договір №128/о/у/х, за умовами якого постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує оптову партію товару (вино-коньячну та лікеро-горілчану продукцію імпортного або вітчизняного виробництва) згідно узгодженої та затвердженої постачальником заявці покупця.
За положеннями п.2.1. договору передача товару покупцю відбувається на складі покупця, за адресою –м. Одеса, вул. Приморська,10.
На виконання умов договору за видатковими накладними №РН-0005420 від 23.12.2009 р. на суму 4093,92 грн., №РН-0005423 від 23.12.2009 р. на суму 10 552,68 грн., №РН-0000271 від 22.01.2010 р. на суму 3 944,64 грн. постачальником покупцю було поставлено товар на загальну суму 18 591,24 грн.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що порядок оплати товару – відстрочка платежу за поставлений товар 20 календарних днів від дати підписання товарно-супроводжуючих документів (якщо інше не встановлено домовленістю сторін). Доказів узгодження сторонами інших строків оплати за поставлений товар суду не надано.
В свою чергу Відповідач умови договору в частині оплати поставленого товару не виконав
У відповідності до п.5.3. договору від 22.12.2009 р. та вимог чинного законодавства Позивачем розраховано пеню в сумі 1840,67 грн. та 3% річних в сумі 310,20 грн.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до положень ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За положеннями ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).
Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (67571, АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2 в АБ „Індекс Банк”, МФО 388335, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРІМПОРТ КV” (65026, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32751017, р/р 2600831123201 ФАБ „Південний” м. Одеси, МФО 328964) основний борг в сумі 18 591,24 грн., пеню в сумі 1 840,67 грн., 3% річних в сумі 310,20 грн., витрати по державному миту в сумі 207,42 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя