ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319
РІШЕННЯ
Іменем України
27.09.2010Справа №2-12/3493-2010
За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична фірма «Крайміан Сан Холідейс» (юридична адреса: 95022 м. Сімферополь, вул. Б. Куна, 19, кв. 238, фактична адреса: 95011 м. Сімферополь, вул. Самокиша, 18, оф. 203)
до відповідача – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 10 260,00 грн.
ідпис Суддя Іллічов М.М.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – Бовт Р. С., представник, довіреність від 26.10.2009 р.
Від відповідача – ОСОБА_1, ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 10.08.2010 р.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична фірма «Крайміан Сан Холідейс» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 10 260,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в червні 2009 року, на підставі виставленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 рахунку, позивач перерахував відповідачеві суму в розмірі 10 260,00 грн. за проживання в готелі «Атлантик» згідно п.п. 3.9. п. 3 Договору б/н від 05.06.2009 р. Позивач наполягає, що договір від 05.06.2009 р. фактично не був укладеним, у зв’язку з тим, що сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов та послуги з проживання в готелі не надавалися, у зв’язку з чим, грошові кошти отримані відповідачем безпідставно.
21 вересня 2010 року позивач надав суду заяву про уточнення підстави позову та доповнення позовних вимог, яка судом не приймається, оскільки, відповідно до змін і доповнень, внесених згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що вимоги законодавства щодо визначення істотних умов договору сторонами при укладенні договору були дотримані та вимоги повернути грошові кошти незаконні.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні оголошувалась перерва.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -
ВСТАНОВИВ:
05 червня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Туристична фірма «Крайміан Сан Холідейс» (Замовник) було укладено договір надання послуг короткострокового проживання в готелі «Атлантик» (далі Договір).
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що в рамках виконання Договору, Виконавець надає Замовнику квоту місць кількістю 12 номерів в готелі «Атлантик», де в період з 01.06.2009 року по 05.10.2009 р. розміщуються вказані Замовником в заявці споживачі.
Пунктом 3.1. Договору визначена вартість основних послуг, наданих готелем «Атлантик» та вказаний розрахунок цієї вартості.
Згідно пункту 3.4 Договору, розрахунки між сторонами здійснюються в безготівкової формі в українських гривнях шляхом внесення оплати на банківський рахунок Виконавця.
Відповідно до п. 3.6 договору квота місць в кількості 12 номерів вважається виділеною замовнику на період з 01.06.2009 р. -05.10.2009 р. с моменту внесення авансового платежу /передплати згідно пп. 3.4.1 договору в розмірі 36 000 грн.
Також, пунктом 3.7. Договору передбачалось, що по закінченні періоду виділення квоти місць, Сторони підписують Акт наданих послуг на повну вартість Договору. В даному Акті вказуються перелік фактично направлених Замовником споживачів та строки їх перебування.
Пунктом 8.6 договору було визначено, що у разі ненаправлення споживачів для розміщення або відмови замовника від договору сплачена сума згідно п. 3.4 договору поверненню не підлягає.
20 липня 2009 року сторонами була підписана Додаткова угода до Договору від 05.06.2009 р., де визначені додаткові квоти, графік заїзду та обов’язки сторін.
Позивач стверджує, що на підставі виставленого відповідачем рахунку № 6 від 22.06.2009 р. на суму 10 260 грн. (на підставі Договору від 05.06.2009 року), ним було перераховано на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 загальну суму в розмірі 10 260,00 грн., проте, вищевказаний договір не можна вважати укладеним, тож кошти перераховано безпідставно.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 4 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Судом встановлено, що сторони Договору досягли згоди з усіх істотних умов договору, предмет договору індивідуально визначений, досягнута згода щодо вартості основних послуг та порядку розрахунків, встановлено обов’язки та відповідальність сторін, строк дії договору.
У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеними, якщо між сторонами в передбачених законом порядку і формі досягнута угода за всіма його істотними умовами. Істотними є умови, визнані такими згідно із законом або необхідні для договорів даного вигляду. У будь-якому разі при укладенні господарського договору сторони зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору - позначені вимоги є дотриманими.
Як було зазначено вище, пунктом 1.1. Договору визначений предмет договору – виділення позивачу квоти місць в кількості 12-ти номерів в готелі «Атлантик», пунктом 3.1. Договору визначена вартість основних послуг, наданих готелем «Атлантик» та вказаний розрахунок цієї вартості. Строк дії договору визначено п. 7.1.
Доводи позивача щодо незаповнення п.2.2 договору не приймаються судом, адже цей пункт стосується вже безпосередньо порядку виконання договору.
Діючим Цивільним кодексом України 2003 р. презюмується правомірність правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Відповідних обставин щодо недійсності договору № 1 від 22.04.09 р. судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не було доведено суду обставин щодо недійсності чи неукладення договору № 1 від 22.04.2009 р., на виконання якого ним були перераховані грошові кошти.
З приводу доводів про неналежне виконання зобов’язань суд має зазначити, що відповідні наслідки цього визначаються ст. 611 ЦК України, проте це не відноситься до предмету та підстав позову у наявній справі.
Отже, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати з оплати держмита та інформаційно-технічних послуг згідно положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають залишенню за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2010 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іллічов М.М.