УХВАЛ А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Гриновецького Б.М.,
суддів: Ткачук Н.В., Томенчука Б.М.
з участю прокурора Каспрук О.В.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора та засудженого ОСОБА_2 на вирок Надвірнянського районнного суду від 5.01.2007 року,-
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше чотири рази судимого, останній раз 4.08.1992 року Івано-Франківським обласним судом за ст. 93 п. "а", 142 ч.3 КК України до позбавлення волі на 15 років,-засуджено:
- за ст. 185 ч.2 Кримінального Кодексу України (далі КК) до позбавлення волі на
З роки;
- за ст. 185 ч.3 КК до позбавлення волі на 4 роки.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно йому визначено 4 роки позбавлення волі.
Покарання ОСОБА_2 рахується з 20.09.2006 р.
За вироком ОСОБА_2 визнано винним в вчиненні 14.07.2006 р. в с. Делятин крадіжки з автомобіля потерпілої ОСОБА_3 її мобільного телефона та іншого майна вартістю 1230 грн. та 5.09.2006 р. крадіжки в тому ж селищі з проникненням в магазин потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 дитячих іграшок вартістю 600 грн.
В апеляціях зі змінами і доповненнями:
· прокурор ставив питання про скасування вироку в частині засудження ОСОБА_2 за ст. 185 ч.3 КК щодо крадіжки іграшок за недоведеністю його вини, в решті просить залишити вирок без змін;
· засуджений ОСОБА_2 оспорює засудження за обидві крадіжки, вважає, що майно ОСОБА_3 він взяв, але на другий день повернув. Дитячі іграшки з магазину він не викрадав. Слідство і суд допускали процесуальні порушення. Просить його виправдати.
Справа №11-137/2007 р. Головуючий у І інстанції Мужик І.І.
Категорія ст. 185 ч.2 КК України Доповідач: Гриновецький Б.М.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка просить скасувати вирок в частині ст. 185 ч.3 КК за недоведеністю вини ОСОБА_2, в решті вирок залишити без змін, пояснення ОСОБА_2, який ваважає, що винен в тому, що забрав з машини речі ОСОБА_3, але він їх повернув на другий день, дитячі іграшки не викрадав, про це нема доказів, просить обмежити строк покарання відбутим терміном, перевіривши справу, колегія суддів, вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, апеляція засудженого - частковому задоволенню.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_3 грунтується на наведених у вироку доказах.
Зокрема, сам ОСОБА_2 визнав, що він забрав з автомашини речі потерпілої ОСОБА_3.
Показаннями потерпілої ОСОБА_3 підтверджується те, що ОСОБА_2 14.07.2006 р. викрав з її автомобіля моббільний телефон та інші речі вартістю 1230 грн. Речі були їй повернуті на другий день після звернення до міліції.
З показань свідка ОСОБА_6 слідує, що засуджений ОСОБА_2 15.07.2006 р. дав йому мобільний телефон та інші речі і попросив повернути потерпілій ОСОБА_3.
Вказані показання підтверджуються протоколами слідчих дій, зокрема протоколом огляду місця події, довідками про вартість викраденого.
Твердження ОСОБА_2 про те, що його дії не є крадіжкою, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки він незаконно, таємно присвоїв чужі речі. Повернення ним речей не є доказом відсутності в нього умислу на заволодіння чужим майном, а свідчить про добровільне повернення викраденого.
Доводи апелянта про те, що справа сфабрикована, слідчий і суд порушували його процесуальні права, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки даних, які б підтверджували ці доводи у справі немає. Істотних порушень норм КПК України по справі не виявлено.
Посилання апелянта на суворість покарання по даній крадіжці, колегія суддів вважає необгрунтованою, оскільки суд при призначенні йому покарання згідно ст. 65 КК України врахував всі дані про особу винного та пом"якшуючі його покарання обставини, зокрема ті, на які він посилається в апеляції.
За таких обставин суд кваліфікував вказані дії ОСОБА_2 за ст. 185 ч.2 КК України відповідно до встановлених ним обставин події і призначив справедливе покарання.
Разом з тим, колегія суддів прийшла до висновку про те, що ні слідсто, ні суд не здобули доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки дитячих іграшок потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5.
Перелічені в обвинувальному висновку та у вироку доводи про причетність ОСОБА_2 до крадіжки іграшок носять характер припущень, які суд не мав права класти в основу обвинувального вироку. Ці доводи є сумнівними, які суд повинен був страктувати на користь підсудного.
Докази по цьому епізоду крадіжки не є об"єктивними. Ніхто з допитаних потерпілих, свідків не був очевидцем викрадення ОСОБА_2 дитячих іграшок. Факт розбиття ОСОБА_2 вітрини і виявлення іграшок за межами магазину за встановлених обставин події не підтверджує вини засудженого.
Сам ОСОБА_2 ні на досудовому, ні в судовому слідстві вини в цій крадіжці не визнавав, він послідовно її заперечував. Переконливих спростувань заперечень ОСОБА_2 вини по цьому обвинуваченню слідством не здобуто. Можливість здобуття інших доказів на даний час втрачена.
За таких обставин вирок суду в цій частині за ст. 185 ч.3 КК України підлягає скасуванню із закриттям справи за недоведеністю вини ОСОБА_2.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляцію прокурора у зміненому вигляді задовольнити, апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Надвірнянського районного суду від 5.01.2007 року відносно ОСОБА_2 в частині ст. 185 ч.З КК України скасувати.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за ст. 185 ч.2 КК України до позбавлення волі на 3 роки.
В решті вказаний вирок залишити без змін.