Справа №2-3917/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ заочне

02 квітня 2007 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді                Граніна В.Л.

при секретарі                         Бєляєвої В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності.

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернувся до суду з позовом до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради м. Одеси, у якому просить суд визнати за нею право власності на квартири АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вказана квартира НОМЕР_1 належить їй на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 30 травня 1997 року Товарною біржею ЦОБ і зареєстрованого в КП ОМБТІ та РОН, номер запису 534, у книзі 63 ін.-165. Пізніше позивачці на підставі рішення МВК Іллічівського райвиконкому №2 від 02.03.2001 року було виділено колишню квартиру АДРЕСА_2 з приналежними до неї підсобними приміщеннями.

У процесі експлуатації позивачкою за рахунок своїх коштів позивачкою було здійснено реконструкцію належної їй квартири АДРЕСА_1 та підсобних приміщень квартири АДРЕСА_2 шляхом переустаткування їх приміщень та об'єднання, з метою включення їх до складу квартири АДРЕСА_1 у якості житлових і побутових приміщень.

Також позивачка вказала суду, що вона сплачує усі необхідні комунальні послуги та податки з розрахунку на 149,2 кв.м.

В даний час вона має намір одержати правовстановлюючі документи у зв'язку з чим змушена звернутися до суду з цим позовом.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі й просила суд задовольнити позов.

Представник Малиновської райадміністрації м. Одеси проти позову на попередньому засіданні не заперечував, суду пояснив, що згоден з позовними вимогами позивачки. В судовому засіданні участі не приймав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи й оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами виникли правовідносини у галузі конституційного права щодо реалізації органом місцевого самоврядування владних повноважень, та цивільні правовідносини, що випливають з відносин права власності.

На підставі договору купівлі-продажу засвідченого 30 травня 1997 року Товарною біржею ЦОБ і зареєстрованого в КП ОМБТІ та РОН, номер запису 534, у книзі №63 ін.-165 позивачці належить квартираАДРЕСА_1, площею 26,0 кв.м.

До складу вказаної квартири згідно з технічним планом виконаним МБТІ та РОН Одеського міськвиконкому від 08.12.1993 року входило одна житлова кімната площею 14,0 кв.м., кухня площею 8,1 кв.м., веранда площею 3,9 кв.м., а також три підсобні приміщення : літня кухня з верандою площею 10,6 кв.м., два сараї площею 15,9 кв.м. і 15, 6 кв.м., що примикають до квартири в притул з двох її сторін.

Рішенням МВК Іллічівського райвиконкому №2 від 02.03.2001 року було виділено колишню квартиру АДРЕСА_2 цього ж будинку з приналежними до неї підсобними приміщеннями.

Згідно Акта ЖЕУ №72 від 28.01.01 року дана квартира в цілому складається з житлової кімнати, кухні і коридору відповідно площею 20,0 і 16,0 та 8,8 кв.м.

У процесі експлуатації квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та підсобних приміщень, позивачкою за рахунок своїх коштів було здійснено капітальний ремонт та реконструкцію квартир, переустаткування їх приміщень та з'єднання в єдине ціле.

Згідно ст. 383 ЦК України власник квартири може за своїм розсудом здійснювати ремонт і зміни в квартирі, переданої йому як єдине ціле - за умови, що ці зміни не приведуть до порушень санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

У даному випадку реконструкція підсобних приміщень і надвірних споруд, перепланування квартири АДРЕСА_1та АДРЕСА_2 права власників інших квартир не порушили, що підтверджується їх письмовими заявами.

Згідно технічного висновку про можливість збереження реконструкції квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, виконаної за рахунок відновлення і приєднання підсобних приміщень і надвірних будівель, технічний стан квартир несучих і конструктивних елементів квартир, що обгороджують, відповідають вимогам СНІП 2.08.01-89 „Житлові спорудження".

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вказані квартири не мають негативного впливу на планування, забудову, благоустрій будинку та вулиці, тобто дотримано вимоги ст. 319 ч.5 ЦК України та ч.5 ст. 4 Закону України „Про власність" від 07.02.1991 року № 697-ХІІ далі - Закон.

При вирішенні позовних вимог судом взято до уваги, що за змістом ч.ч.1,3 ст. 13 Закону та ч. 2 ст. 325 ЦК України об'єктами приватної власності можуть бути, зокрема, квартири. Склад, кількість і вартість нерухомого майна, що може бути у власності громадян, не обмежується.

Відповідно до ст. 49 Закону володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 12 Закону встановлено, що праця громадян є основою створення і примноження їх власності. До теперішнього часу позивачка, яка своєю працею створила зазначене майно, несе тягар усіх витрат, пов'язаних з утриманням домоволодіння, володіє та користується ним відповідно до функціонального призначення, що свідчить про дотримання вимог ст. 322 ЦК України.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Суд вважає, що обставини, встановлені у судовому засіданні, дають підстави для визнання за позивачкою права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 95,3 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м., що складається з двох житлових кімнат площею 15,2 і 26,4 кв.м., кухні 5,0 кв.м., сауни площею 3,5 кв.м., трьох коридорів площею 12,0; 3,3 та 5,2 кв.м., столовою площею 13, 9 кв.м. та на квартиру АДРЕСА_2, з'єднану з квартирою №7, загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 30,9 кв.м., що складається з двох житлових кімнат площею 20,7 кв.м.та 10,2 кв.м., кухні площею 11,4 кв.м., санвузла і туалету відповідно площею 4,2 і 7,4 кв.м.

Відповідно до ст.ст. 30, 31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97 -ВР до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження в галузі житлово-комунального господарства та будівництва, зокрема, сприяння розширенню житлового будівництва, контроль за спорудженням індивідуальних

жилих будинків, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством. Реалізацію зазначених повноважень в галузі житлово-комунального господарства та будівництва на території Малиновського району м. Одеси де розміщується домоволодіння, віднесене до компетенції Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради. Також згідно Положенню про районну адміністрацію Одеської міської ради (рішення одеської міської ради від 27.06.06 року № 20-V) п.3.2.4.райадміністрація виконує функції уповноваженого органу власника житлового фонду нежилих приміщень, що належить до комунальної власності територіальної громади. Згідно з п.1.1. цього ж положення районна адміністрація Одеської міської ради (далі - Райадміністрація) є виконавчим органом Одеської міської ради та створюється нею з метою реалізації функцій міського самоврядування на території відповідного адміністративного району міста Одеси, згідно із законом України „Про місцеве самоврядування в Україні".

Тому суд дійшов висновку, що за вказаних обставин райадміністрація є належним відповідачем по даній цивільній справі.

Задовольняючи позов, суд виходить з того, що згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права, а також те, що загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. З ЦК України є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Наказом Міністерства юстиції України № N 7/5, 07.02.2002, в редакції 19.05.2005 року, затверджено Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яким встановлено, до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Додатком № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, встановлено перелік правовстановлювальних документів на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, де п. 10, внесеним змінами згідно Наказу Міністерства юстиції України № 36/5 від 17.05.2004 року, до таких правовстановлювальних документів віднесені - рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Тому суд не залучав до справи Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", так як його дії не оскаржують ся, а лише вважає за необхідне вказати, що дане рішення є підставою для реєстрації права власності.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.32, ст. 328, ч.ч. 1,2ст. 331,376 ЦК України,   ст.ст. 209,212, 215,218, 223 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ :

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 95,3 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м., що складається з двох житлових кімнат площею 15,2 і 26,4 кв.м., кухні 5,0 кв.м., сауни площею 3,5 кв.м., трьох коридорів площею 12,0; 3,3 та 5,2 кв.м., столовою площею 13, 9 кв.м. та на квартиру АДРЕСА_2, з'єднану з квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 30,9 кв.м., що складається з двох житлових кімнат площею 20,7 кв.м.та 10,2 кв.м., кухні площею 11,4 кв.м., санвузла і туалету відповідно площею 4,2 і 7,4 кв.м.

Рішення є підставою для реєстрації квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у «ОМБТІ та РОН» за ОСОБА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.