КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-4433/09/1003 Головуючий у 1-й інстанції: Закаблук О.В.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" вересня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Заяць В.С., Цвіркуна Ю.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов’язання првести перерахунок,-
В С ТА Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (далі - відповідач), в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по нарахуванню та виплаті щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007-2008 роки відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». В судовому засіданні уточнила позовні вимоги просила зобов’язати відповідача провести перерахунок позивачу суму державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням»починаючи з 06 січня 2007 року по 31.12.2008 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, що дорівнюється прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з врахуванням виплачених сум.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2009 року позов задоволено частково: визнано дії відповідача протиправними та зобов’язано відповідача провести перерахунок позивачу суму державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням»починаючи з 20.02.2008 року до 31.12.2008 року у розмірі, що дорівнюється прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з врахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову слід скасувати, виходячи з наступного.
Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як встановлено судом першої інстанції, що позивач є матір’ю малолітньої дитини –ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 29.08.2006р., виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області (а.с.5), у зв'язку з чим знаходиться на обліку у відповідача та отримує від нього виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку підлягає задоволенню з 20.02.2008 року до 31.12.2008 року , згідно ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Проте з таким висновком суду не можна погодитися з наступних підстав.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, невірно посилалась на норми ст.43 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», оскільки вказана норма регулює питання виплати допомоги застрахованим особам.
В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що позивач є працюючою особою і перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Суд першої інстанції на таку обставину уваги не звернув та помилково зобов’язав відповідача виплатити позивачу допомогу відповідно до ст.43 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Між тим неправильне посилання суду на норму закону не змінює суті спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», позивач має право на соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак, п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено дію статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Абзацом 3 частини 2 ст. 56 цього ж Закону було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідач здійснював виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно до вищезазначеного порядку та розмірів .
Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N6-рп/2007 положення абзацу третього частини другої статті 56, та п. 14 ст.71 були визнані неконституційним та втратили чинність.
У відповідності до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги той факт, що ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»про зупинення дії ст.12, ч.1 ст.15 та п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»втратила чинність з 09.07.2007р., колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо несвоєчасного перерахунку та виплати (після 09.07.2007р.) позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, вони втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Необхідно зазначити, що позивач звернувся з відповідним позовом до суду 26.02. 2009 року, тобто з порушенням встановленого законом річного строку звернення.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач наполягав на застосуванні до вказаних правовідносин річного строку та просив відмовити в задоволенні позову з цих підстав.
Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем пропущено, передбачений ст.99 КАС України, річний строк звернення до суду з відповідним позовом без поважних причин, оскільки докази на підтвердження поважних причин пропуску такого строку матеріали справи не містять.
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання сплатити державну допомогу за 2007 рік не підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог визнання неправомірними дій та стягнення невиплаченої суми щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як зазначалось вище, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років повинна бути призначена позивачці тільки з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., а з 1 січня 2008 року згідно п. 23 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було внесено зміни до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн., вказане положення Закону діє у часі, неконституційним не визнавалось і тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Таким чином, висновок суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання неправомірними дій та стягнення невиплаченої суми щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 20.02.2008 до 31.12.2008 року, слід визнати помилковим з підстав вищевикладених обставин.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини справи, та прийняв рішення без дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому є всі підстави для його скасування та прийняття нового рішення по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 196, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області– задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2009 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про візнанняй дій неправомірними та зобов’язати провести перерахунок державної допомоги по догляду за дитиною по досягнення нею трирічного віку за 2007,2008 роки- відмовити.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України шляхом подачи касаційної скарги в порядку ст.212 КАС України
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
Ю.І.Цвіркун