ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ      

2а-538/09

26 травня 2009   Голосіївський районний суд м.Києва у складі

головуючого - судді Чередниченко Н.П.

при секретарі     Гайді В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 де Управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району в м.Києві пре визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання перерахувати і виплатити щорічної допомоги на оздоровлення як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та пояснив, що він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Позивачу, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії також має бути виплачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат,   розмір якої визначається на момент виплати.

В порушення вимог чинного законодавства позивачу 2005-2008 роках нараховувались та виплачувались кошти у вигляді щорічних сум компенсації на оздоровлення, а також додаткова пенсія не у повному обсязі, чим були порушені його права.

З огляду на викладене просив задовольнити позовні вимоги, визнати неправомірними дії відповідачів по неналежному нарахуванню та виплаті у заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Просив зобов'язати управління праці та соціального захисту населення провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, в тому числі   за минулий час, а також виплачувати вказані виплати в подальшому.

Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району в м.Києві в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.09.1998 р. ( а.с.4).

З огляду на викладене суд вважає, що позивач дійсно є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 року (далі - Рішення Конституційного Суду України) пункт 30 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" було визнано таким, що не відповідає Конституції України. Зокрема, в частині першої резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України зазначено: „Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі

положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік": ... пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію ... в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої ...та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з частиною третьою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України „Положення ... пунктів  30   статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення".

Відповідно до частини п'ятої резолютивної частини рішення Конституційного Суду України рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Частиною шостою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України передбачено, що це рішення є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі „Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги на оздоровлення засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, оскільки виникли при здійсненні Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації владних управлінських функцій на основі законодавства.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005р. №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у відповідному розмірі.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що стаття 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлює лише право постраждалим громадянам на щорічну допомогу на оздоровлення, а стаття 62 Закону регламентує, що порядок застосування цього закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання, констатуючи наступне.

Статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачений конкретний розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії 5 мінімальних заробітних плат, а статтею 62 даного Закону встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Тобто в даному випадку мова йде саме про роз'яснення порядку застосування закону, а не про визначення такого порядку. Під застосуванням закону суд розуміє механізм здійснення передбачених даною статтею сум виплат. Таким чином на Кабінет Міністрів України статтею 62 зазначеного Закону покладена функція роз'яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нових сум щорічної допомоги на оздоровлення.

Розглядаючи позовні вимоги щодо неправомірності дій відповідачів Є, суд виходить з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/08 були визнані неконституційними положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік", що призупинили на 2008р. окремі положення Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення.

Пунктом 7 ч.1 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до ст. 59 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік" у 2008 році були встановлені наступні розміри мінімальної заробітної плати:

з 1 січня 2008 року - 515 грн. на місяць;

з 1 квітня 2008 року - 525 грн.;

з 1 жовтня 2008 року - 545 грн.;

з 1 грудня 2008 року - 605 грн.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до

якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведеного вище вимоги позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст. 19, 22, 150, 152 Конституції України, ст. 69 Закону України „Про Конституційний Суд України", ст.ст. 48,49,51,53 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та керуючись статтями 2,6,7,8,9,17,71,72,94,99,100,158-163,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити .

Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації по відношенню до ОСОБА_1 противоправною.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати, що діяли на момент належної виплати.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.