Справа  №2-1350/10  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

24 вересня 2010 року                                        Солом’янський районний суд м. Києва

у складі :   головуючого судді                                    - Оксюти Т.Г.

       при секретарі                                                     - Уваровій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2008 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП в сумі 20359,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 21.07.2008 року на вул. Протасів Яр, в м. Києві, відбулася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «Шкода», д.н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Рено», що належить позивачу на праві приватної власності, д.н НОМЕР_1.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.08.2008 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 34,00 грн.

Внаслідок зазначеної ДТП позивачу була заподіяна матеріальна шкода, спричинена пошкодженням його транспортного засобу.

Позивач звернувся до офіційного дилера «Рено» в Україні, а саме до станції технічного обслуговування «Рено» для встановлення вартості матеріальних збитків, заподіяних йому при пошкодженні автомобіля внаслідок ДТП.

Згідно до рахунку фактури №Сза-002109 від 27.08.2008 року вартість матеріальних збитків, завданих пошкодженням автомобіля «Рено» д.н. НОМЕР_1 складає 20179,00 грн.

За послуги по проведенню даного дослідження позивачем сплачено 180,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт та рахунком фактурою №СЗа-002109 від 27.08.2008 року.

Таким чином загальна сума збитків складає 20359,00 грн.

Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 було завдано і моральних страждань, які виразились у душевних переживаннях, що призвело до погіршення психологічного стану.

Моральну шкоду позивач оцінює в сумі 10000,00 грн.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Позивач в судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь франшизу 510,00 грн., моральну шкоду в сумі 3000,00 грн., витрати пов’язані з експертним дослідженням в сумі 800,00 грн., витрати на правову допомогу в сумі 3900,00 грн. та з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» матеріальну шкоду в сумі 8430,81 грн., а також судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував посилаючись на те, що його цивільно – правова  відповідальність, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована у ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Згідно п. 2 страхового полісу ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25500,00 грн.

ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» замовила експертну оцінку пошкоджень автомобіля «Рено» д.н. НОМЕР_1, у незалежного експерта ОСОБА_4, який діє на підставі сертифікату суб’єкта оціночної діяльності №6235/07 від 08.11.2007 року.

Згідно експертної оцінки вартості нанесеної матеріальної шкоди автомобілю «Рено» д.н. НОМЕР_1, ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснив виплату страхового відшкодування.

Страхове відшкодування позивачем було отримано 12.11.2008 року в розмірі 4624,85 грн. (за вирахуванням франшизи).

Після отримання страхового відшкодування позивачем було проведено повторне дослідження в Українсько – німецькому підприємстві «Декра Експерт» з власної ініціативи, після сплину терміну більше ніж сім місяців після страхового випадку та майже чотирьох місяців після отримання ним страхового відшкодування.

Крім того, сума страхового відшкодування вартості пошкодженого майна, виплачена ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ще 12.11.2008 року, була достатньою для відновлення на той час транспортного засобу, проте, позивачем не було вчинено дій, щодо проведення ремонтних робіт автомобіля, а навпаки, автомобіль «Рено» д.н. НОМЕР_1 активно експлуатувався ним, про що свідчить показник одометру.

Вважає, що у нього відсутні підстави сплачувати витрати за повторне дослідження, оскільки воно було проведено з метою стягнення з відповідачів значно завищеної суми страхового відшкодування.

На підставі вищевикладеного просив у позові відмовити.

Представник ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував посилаючись на те, що цивільно – правова відповідальність ОСОБА_2, як власника наземного транспортного засобу була застрахована у ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Внаслідок ДТП, яка сталася 21.07.2008 року на вул. Протасів Яр в м. Києві автомобіль позивача «Рено» д.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.08.2008 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 34,00 грн.

Для визначення розміру відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» замовила проведення у оцінювача СПД ФОП ОСОБА_4 автотоварознавчого дослідження.

Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження №1645 від 29.07.2008 року матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Рено» д.н. НОМЕР_1 склав 6161,82 грн.

За даним випадком, страхове відшкодування розраховувалось ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» наступним чином : 6161,82 грн. (матеріальний збиток пошкодженого автомобіля) – 510,00 грн. (сума франшизи за полісом №ВВ/7624806) – 1026,97 грн. (20% ПДВ) = 4624,85 грн.

Вказана сума була отримана позивачем через касу ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Вважає, що ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повністю виконала свої зобов’язання, а тому просив в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, представника ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24.09.2009 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ЗАТ «УСК «Княжа» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9230,81 грн. відшкодування матеріальної шкоди, 3900,00 грн. – витрат на правову допомогу, судовий збір у розмірі 212,10 грн. та 30,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи, а всього 13372,91 грн.

У решті позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва  від 17.12.2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.09.2009 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування вищевказаного рішення стало те, що при ухваленні рішення  по даній справі суд першої інстанції, пославшись на положення ст. 1194 ЦК України, не з'ясував який саме ліміт відповідальності був встановлений по договору обов’язкового страхування цивільної відповідальності, чи здійсненні страховою компанію виплати позивачу в межах чи поза межами цього ліміту, в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не роз’яснив позивачу його право заявити позов до страхової компанії та про наслідки не вчинення ним цієї процесуальної дії, а також в порушення вимог ст. 33 ЦПК України не залучив до участі у справі в якості співвідповідача та розглянув справу без участі цього відповідача.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується  в повному обсязі особою, яка її завдала.  

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних  та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо , що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” N 6 від 27.03.92р.:

«Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них».      

Згідно вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (абз. 4 п. 4 Постанови).

Судом встановлено, що 21.07.2008 року о 11.15 годин ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Шкода» д.н. НОМЕР_2 на вул. Протасів Яр в м. Києві, не вибрав безпечну швидкість та не дотримався дистанції, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Рено» д.н. НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Цивільно – правова відповідальність ОСОБА_2, як власника наземного транспортного засобу, застрахована у ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Автомобіль «Рено», д.н. НОМЕР_1 що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Внаслідок ДТП автомобілю «Рено» д.н. НОМЕР_1 було завдано механічних пошкоджень.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.08.2008 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34,00 грн. на користь держави.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_2 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він, як особа, що керував автомобілем «Шкода» д.н. НОМЕР_2, внаслідок чого позивач поніс значні матеріальні збитки, є єдиною винною особою дії якої призвели до ДТП.

Позивач звернувся до Українсько – німецького підприємства «Декра Експерт» для встановлення вартості матеріальних збитків, заподіяних йому при пошкодженні автомобіля внаслідок вищевказаної ДТП.

Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженнями транспортного засобу Українсько – німецького підприємства «Декра Експерт» №402/03/09 від 04.03.2009 року вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Рено» д.н. НОМЕР_1 складає 13055,66 грн.

За послуги по проведенню даного автотоварознавчого дослідження позивачем сплачено 800,00 грн., що підтверджується квитанцією №709021 від 10.02.2009 року.

Зважаючи на те, що частину завданої шкоди в розмірі 4624,85 грн. позивачу було відшкодовано страховою компанією ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 франшизу в сумі 510,00 грн. та з ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» невідшкодовану частину матеріального збитку в сумі 8430,81 грн.

Представник позивача в судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що розмір шкоди завданий ОСОБА_1 визначається звітом Українсько – німецького підприємства «Декра Експерт» №402/03/09 від 04.03.2009 року в сумі 13055,66 грн., на що слід зазначити наступне.

Як вже було встановлено вище, цивільно – правова відповідальність ОСОБА_2, як власника транспортного засобу, застрахована у ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом №ВВ/7624806 від 27.03.2008 року.

Згідно п. 1 вищевказаного полісу страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо – транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно п. 2 страхового полісу ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 25500,00 грн.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності  страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо – транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З метою проведення оцінки завданої позивачу матеріальної шкоди, ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було замовлено складання експертного дослідження спеціалісту СПД ФОП ОСОБА_4, що має сертифікат суб’єкта оціночної діяльності №6235/07 виданого Фондом державного майна України 08.11.2007 року.  

Згідно звіту №1645 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу, складеного СПД ФОП ОСОБА_4 29.07.2008 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Рено» д.н. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП складає 6161,82 грн.

В ході розгляду справи даний висновок не оспорювався жодним з учасників судового розгляду.

При цьому, експертною установою при визначенні розміру матеріальної шкоди було враховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, оскільки на момент ДТП строк експлуатації автомобіля «Рено» д.н. НОМЕР_1 перевищував 12 років.

Відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язанні з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Також, згідно з вимогами ст. 22 цього ж Закону, страховиком не відшкодовується втрата товарної вартості пошкодженого автомобіля.

Крім того, відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про загальнообов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 2 полісу №ВВ/7624806 від 27.03.2008 року, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (в даному випадку 510,00 грн.).

Встановлено, що ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» сплатило ОСОБА_1 4624,85 грн. (6161,82 грн. матеріальні збитки – 510,00 грн. франшизи – 1026,97 грн. 20% ПДВ = 4624,85 грн.), проти чого не заперечував представник позивача.

04.03.2009 року позивач звернувся до ТОВ «Декра Експерт» для встановлення вартості матеріальних збитків, заподіяних йому при пошкодженні автомобіля внаслідок вищевказаної ДТП, на підставі чого було складено звіт вартості матеріального збитку, завданого пошкодженнями транспортного засобу №402/03/09.

Однак, суд не приймає до уваги вищевказаний звіт, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» суб’єктами оціночної діяльності є: суб’єкти господарювання – зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно – правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб’єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Крім того, згідно з вимогами ст. 6 зазначеного Закону оцінювачами можуть бути  громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до п. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування – страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Виходячи з викладеного, збитки позивача мають відшкодуватись страховиком відповідача за страховим полісом, тобто ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Суд не може погодитись із сумою, яку позивач вимагає стягнути з відповідачів виходячи з тих міркувань, що в ході розгляду справи представник позивача так і не зміг пояснити суду і учасникам процесу чому отримавши 12.11.2008 року суму страхового відшкодування, згідно звіту №1645 товарознавчого дослідження транспортного засобу, складеного СПД ФОП ОСОБА_4 29.07.2008 року, позивач повторно замовив проведення експертизи в Українсько – німецькому підприємстві «Декра Експерт» з власної ініціативи, після сплину терміну більше ніж сім місяців після страхового випадку та маже чотирьох місяців після отримання ним страхового відшкодування.

Встановлено, що позивачем не було вчинено дій, щодо проведення  ремонтних робіт свого автомобіля, а навпаки, автомобіль «Рено» д.н. НОМЕР_1 активно експлуатувався, про що свідчить показник ордометру. Так, згідно звіту №1645 від 29.07.2008 року пробіг автомобіля становив 252825 км., а згідно звіту №402/03/09 від 04.03.2009 року пробіг становив 263414 км.

Виникає також сумнів і те, що характер ушкоджень дванадцятирічного автомобіля і сума, яка була визначена звітом ТОВ «Декра Експерт» вочевидь не є співмірною і на думку суду значно завищена позивачем.

Отже, будь – яких доказів які б викликали сумнів у повності, ясності, правильності звіту №1645 товарознавчого дослідження транспортного засобу, складеного СПД ФОП ОСОБА_4 29.07.2008 року, чи доказів пов’язаних з недостатньою професійною кваліфікацією оцінювача, сторонами надано не було, а тому суд вважає його вірним та обґрунтованим і таким, що не суперечить матеріалам справи, поясненням сторін і може бути взятим до уваги судом при винесенні рішення.

Оскільки відповідач ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатив страхове відшкодування ОСОБА_1 за пошкодження автомобіля «Рено» д.н. НОМЕР_1 в сумі 4624,85 грн. (за вирахуванням франшизи в сумі 510,00 грн. та 20% ПДВ в сумі 1026,97 грн.), суд приходить до висновку , що у вимогах до ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» слід відмовити.

В свою чергу з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 510,00 грн.

Суд, не приймаючи до уваги звіт Українсько – німецького підприємства «Декра Експерт» складений 04.03.2009 року, вважає за доцільне відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 800,00 грн. витрат, пов’язаних з проведенням вказаного дослідження.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 3000,00 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

П.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодження здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для  вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті  обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано суду доказів, які підтверджують факт заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру.

Ч. 2 ст. 84 ЦПК України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Відповідно до п. 2 перехідних положень ЦПК частина 2 статті 84 цього Кодексу набирає чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри  компенсаційних витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» установлено, що граничний розмір витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 17.12.2008 року та квитанції №709017 від 17.12.2008 року та №709021 від 10.02.2009 року, що не є мотивованим розрахунком відповідно до вищевказаної Постанови №590 від 27.04.2006 року.

Крім того, відсутній розрахунок витрат із посиланням на відповідні норми права.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за доцільне відмовити і у частині стягнення витрат на правову допомогу.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач частково довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено  рішення , суд присуджує з другої сторони  понесені нею і документально підтверджені судові витрати.      

Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 1166, 1187, 1192, 1294 ЦК України, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри  компенсаційних витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», Постановою Пленуму Верховного Суду України від №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 11, 27-30, 60, 61, 88, 164, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 510,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з суми судового збору 51,00 грн. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.

У решті позовних вимог та вимогах до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»  - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

  Суддя