Справа № 2-875

                                                                                                                              2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

          29 вересня 2010 року Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого  судді             Коваленко К.В.

при секретарі                        Старенькій С.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду смт. Баришівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Селичівської сільської ради Баришівського району  про встановлення факту набуття права власності та визнання права власності на майно в спадок,

ВСТАНОВИВ:

    Позивачка звернулися до суду з позовною заявою вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2  склала заповіт згідно якого все її майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на час смерті заповідала своєму сину, ОСОБА_3 .

    У встановлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини він не звернувся але фактичними діями, що виразилися в догляді за будинком користуванні речами померлої, оброблення земельної ділянки спадщину прийняв. До складу спадкового майна померлої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

    ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3  помер.

    На момент смерті він проживав за адресою: АДРЕСА_1.

    За життя чоловік спадкового договору та заповіту не складав.

    Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3  являється позивачка, дружина померлого, та син, ОСОБА_4 .

    У встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини позивачка звернулася з заявою про прийняття спадщини, а син, ОСОБА_4 , звернувся з заявою про відмову від спадщини на користь матері.

    Видати свідоцтво про право на спадщину нотаріус не має змоги так, як померлий фактично прийняв спадщину але юридично не оформив.

    Вважає, що чоловік спадщину фактично прийняв, а позивачка має право на отримання майна в спадок.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_5  позов підтримав, від відповідача надійшла заява в якій зазначено, що  позовні вимоги визнають, проти задоволення позову не заперечують.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України, при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому статтями 174 і 175 ЦПК України.

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки у виниклих правовідносинах між даними сторонами визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також враховуючи позицію сторін, суд вирішив продовжити слухання справи по суті та вважає за можливе, відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України, ухвалити судове рішення в попередньому судовому засіданні.

    З наявних матеріалів справи, представлених доказів, пояснень позивачки та відповідача вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2  склала заповіт згідно якого все її майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на час смерті заповідала своєму сину, ОСОБА_3 .

    У встановлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини він не звернувся але фактичними діями, що виразилися в догляді за будинком користуванні речами померлої, оброблення земельної ділянки спадщину прийняв. До складу спадкового майна померлої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

    ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3  помер.

    На момент смерті він проживав за адресою: АДРЕСА_1.

    За життя чоловік спадкового договору та заповіту не складав.

    Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3  являється позивачка, дружина померлого, та син, ОСОБА_4 .

    У встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини позивачка звернулася з заявою про прийняття спадщини, а син, ОСОБА_4 , звернувся з заявою про відмову від спадщини на користь матері.

    Видати свідоцтво про право на спадщину нотаріус не має змоги так, як померлий фактично прийняв спадщину але юридично не оформив.

Згідно п.1 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.1216 ЦК України  спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Ст.1217 ЦК України встановлює, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно  ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до 1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

На підставі п.2 Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року  справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов’язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

В силу п.1-е ст.3 Декрету Кабінетів Міністру України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру державне мито стягується в розмірі 1 відсотку від ціни позову але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Встановлені судом обставини підтверджуються:

- свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 ;

- заповітом ОСОБА_2 ;

- довідкою сільської ради про прийняття спадщини;

- довідкою сільської ради про належність будинку;

- свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 ;

- свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 ;

- спадковою справою ОСОБА_3 .

Зважаючи на вищезгадане, суд вважає доведеним ті факти, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належав ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та те, що ОСОБА_3  фактичними діями прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його  матері ОСОБА_2 .

Враховуючи те, що ОСОБА_3  фактично набув право власності на майно але юридично не оформив, незаконність набуття права власності прямо не визначена законом та не встановлена судом, а також те, що позивачка являється спадкоємцем за законом та у встановленому законом порядку прийняла спадщину, тому на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.328,1216,1218,1261,1269 ЦК України, ст.ст.1,2,3,107,114,118,119,120 ЦПК України, п.1-е ст.3 Декрету Кабінетів Міністру України “Про державне мито” суд,

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1  до Селичівської сільської ради Баришівського району про встановлення факту набуття права власності та визнання права власності на майно в спадок задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1  ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                         Коваленко К.В.