У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Григор’євої Л.І.,
суддів: Балюка М.І.,
Данчука В.Г., Мазурка В.А.,
Прокопчука Ю.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства “Дельта-Лоцман” про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,
в с т а н о в и л а :
У червні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1 травня 2004 року прийнятий на посаду начальника Феодосійської філії ДП “Дельта-Лоцман”, з 28 листопада 2008 року переведений на посаду помічника заступника директора з регулювання руху судів та лоцманському забезпеченню у Кримському регіоні. Наказом № 251- к від 25 березня 2009 року його робоче місце з 28 травня 2009 року визначено у м. Євпаторії. Із зазначеним наказом він не погодився, оскільки нове робоче місце не було забезпечене необхідними для роботи засобами у зв’язку з цим відмовився від переведення. 28 травня 2009 року його ознайомлено із наказом № 495-к про звільнення з посади на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв’язку з відмовою від переведення на нове робоче місце.
Оскільки накази є незаконними й такими, що суперечать положенням КЗпП України та Закону України “Про основні засоби соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, просив їх скасувати, поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 8 червня 2010 року рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано неправомірним наказ ДП “Дельта-Лоцман” № 495-к від 28 травня 2009 року про звільнення ОСОБА_6 з посади помічника заступника директора з регулювання руху судів і лоцманському забезпеченню; поновлено ОСОБА_6 на посаді помічника заступника директора з регулювання руху судів і лоцманському забезпеченню у Кримському регіоні з часу звільнення й стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 41 359 грн. 01 коп.
У задоволенні позову ОСОБА_6 в частині стягнення на його користь судових витрат, пов’язаних з наданням юридичної допомоги у розмірі 1 500 грн. відмовлено.
У решті рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ДП “Дельта-Лоцман” просить скасувати рішення апеляційного суду в зв’язку з порушенням норм матеріального й процесуального права та залишити без змін рішення суду першої інстанції
Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що наказ № 495-к від 28 травня 2009 року про звільнення ОСОБА_6 порушує його права, передбачені Законом України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, оскільки під час вирішення питання про його звільнення на підстав п. 6 ч.1 ст. 36 КЗпП України відповідачем порушена процедура щодо можливості переведення осіб похилого віку на роботу в іншу місцевість без отримання їх згоди, а також зумовлене неправомірними вимогами відповідача щодо переведення ОСОБА_6 без його згоди на роботу в іншу місцевість, а не є зміною істотних умов праці в розумінні ч. 3 ст. 32 КЗпП України.
Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.
Встановлено, що наказом № 162-к від 26 вересня 2006 року ОСОБА_6 прийнятий на роботу по переводу з ДП “Державна морська лоцманська служба” до ДП” Дельта-Лоцман” на посаду начальника відокремленого підрозділу у м. Феодосії, з 12 лютого 2007 року - переведений на посаду керівника з питань регіонального розвитку – представником директора у Кримському регіоні, наказом № 1426-к від 28 листопада 2008 року - переведений на посаду помічника заступника директора з РРС та лоцманського забезпечення та визначено його робоче місце за адресою : АР Крим, м. Феодосія, проспект Айвазовського, 9.
Наказом від 25 березня 2009 року № 251-к визначено позивачу з 28 травня 2009 року як помічнику заступника директора з РРС та лоцманського забезпечення робоче місце за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, пл. Моряків, 1 ( Євпаторійське відділення ПЛС Севастополь Азово-Кримського регіонального управління), із збереженням встановленого розміру заробітної плати ( а.с. 64).
Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праві при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією, посадою. Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з параграфом 2 Посадової інструкції № 09-01.56 помічника заступника директора з РРС та лоцманського забезпечення ( а.с. 65-69) , помічник заступника директора виконує усі, визначені цією інструкцією завдання та обов’язки в Кримському регіоні (м. Керч, Феодосія, Севастополь, Ялта, Євпаторія) та під керівництвом заступника директора з РРС та лоцманського забезпечення.
ОСОБА_6 був ознайомлений з цією інструкцією, що підтверджено його особистим підписом.
Визначаючи місце роботи ОСОБА_6 у м. Євпаторія відповідачем були дотримані вимоги ст. 32 КЗпП України, а саме: його робоче місце було визначено у межах підприємства зі збереженням посадових обов’язків у межах тієї ж спеціальності, кваліфікації та обов’язків, передбачених посадовою інструкцією, із збереженням розміру заробітної плати.
Рапортом начальника Азово-Кримського регіонального управління від 22 травня 2009 року ( а.с.70) підтверджено, що робоче місце помічника заступника директора з РРС та лоцманського забезпечення ОСОБА_6 облаштоване за адресою : м. Євпаторія, пл. Моряків, 1 у нежитловому приміщенні будівлі ПБЗ № 2 Євпаторійського МТП на третьому поверсі площею 17,5 кв.м, в якому є кондиціонер, м’які та офісні меблі, комп’ютерна та побутова техніка, а також телефонний зв’язок .
ОСОБА_6 ознайомлений із наказом № 251-к від 25 березня 2009 року про визначення його робочого місця, але підписувати його відмовився, про що складено відповідний акт (а.с. 64).
Оскільки позивач на роботу у визначене наказом робоче місце 28 травня 2009 року не вийшов, що підтверджене складеними 28 травня 2009 року актами ( а.с. 73-74), він у зв’язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість, був звільнений з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України .
28 травня 2009 року ОСОБА_6 отримав повний розрахунок при звільненні, із сумою якого погодився та трудову книжку, яка була надіслана йому поштою.
Застосування апеляційним судом Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” як підставу для задоволення позову є безпідставним, оскільки цей Закон не робить виключень із положень ч. 3 ст. 32 та п.6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а кореспондується з ними – не забороняється розірвання трудового договору за п.6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість унаслідок виробничої необхідності незалежно від віку працівника.
Оскільки ОСОБА_6 не дав згоди на роботу в інших умовах в межах цього підприємства, спеціальності, кваліфікації, посади зі збереженням інших умов праці – він, як правильно зазначив суд першої інстанції, обґрунтовано звільнений за правилами п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Статтею 43 КЗпП України не передбачено обов’язкового отримання згоди профспілкової організації на звільнення робітника за п. 6 ст. 36 КЗпП України.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу державного підприємства “Дельта-Лоцман” задовольнити.
Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 8 червня 2010 року скасувати та залишити без зміни рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2010 року .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.І. Григор’єва
Судді: М.І. Балюк
В.Г.Данчук
В.А. Мазурок
Ю.В. Прокопчук