ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
01.10.07 Справа № 4/826-26/155
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Р. Марко
суддів С. Бойко
Т. Бонк
При секретарі Хомин Х.
розглянувши апеляційну скаргу ПП»ТФ»Антошка»від 27.06.07 № 45-768
на рішення господарського суду Львівської області від 04.06.07
у справі № 4/826-26/155
за позовом - п/п ОСОБА_1
до відповідача - ПП»ТФ»Антошка»
про стягнення 265 205, 75грв.
за участю представників сторін:
від позивача- не з»явився
від відповідача- Кузьміч Д.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Львівської області від 04.06.07 по справі № 4/826-26/155 частково задоволено позовні вимоги п/п ОСОБА_1. Стягнуто з ПП ТФ «Антошка»в особі Львівської філії ПП ТФ «Антошка» на користь п/п ОСОБА_1 245 613,65 грн. заборгованості по орендній платі у зв'язку з індексацією, 2 456,13 грн. державного мита та 109, 27 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
При прийнятті даного рішення, суд керувався положеннями листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.97 р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно яких, для визначення індексу за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою". У випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину відповідного періоду, результати підсумовуються".
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, так як вважає рішення суду безпідставним, немотивованим та постановленим з порушенням норм процесуального та матеріального права. На думку апелянта, рішення свідчить про поверховий розгляд справи , що призвело до неправильної правової оцінки обставин справи, про вихід судді за межі позовних вимог та неправильне тлумачення ним дійсних договірних відносин сторін. Зокрема судом першої інстанції, безпідставно застосовано положення нормативних актів, якими відносини сторін не регулюються; неправильно розтлумачено умови договору з визначенням висновку, який не засновано на матеріалах справи; неправильно застосовано встановленого порядку застосування індексів інфляції при розрахунку позовних вимог. З огляду на зазначені порушення, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким припинити провадження у справі.
В судове засідання, представник позивача та сам позивач не з»явилися, хоча подали клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку із хворобою позивача та перебуванням його представника у відрядженні. Однак, позивачем не представлено належних доказів перебування його на лікуванні, а його представника у відрядженні. З огляду на це, колегія відхилила клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника апелянта, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила:
Між сторонами по справі укладено договір суборенди № 2 від 18 грудня 2002 р., відповідно до якого позивач (орендар) надав, а відповідач (суборендар) прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення на першому поверсі площею 145,3 кв.м; підвал - 21,4 кв.м за АДРЕСА_1.
Згідно акту приймання-передачі від 18 грудня 2002 р., позивач (орендар) передав, а відповідач (суборендар) прийняв у тимчасове платне користування вказане нежитлове приміщення. На час розгляду справи приміщення знаходиться в користуванні відповідача.
Відповідно до п. 3.1. договору суборенди (в редакції Доповнення до договору від 01.04.2003 р.), за користування об'єктом суборенди протягом 1 місяця Суборендар сплачує на користь Орендаря суму, що становить 23 260 грн. 54 коп., еквівалентних 4 362,85 доларів США згідно офіційного обмінного курсу гривні, встановленого на момент підписання Договору (100 доларів США - 533,15 гривні) .
Свої вимоги про стягнення заборгованості по інфляції, позивач обґрунтовує тим, що договір від 18.12.02 містить умови про індексацію орендної плати відповідно до індексів інфляції.
Із висновками позивача та суду першої інстанції викладеними у оскаржуваному рішенні, зокрема про те, що спірні відносини сторін регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна» не можна погодитися, так як пунктом 4 ст. 1 згаданого Закону визначено, що оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди. Оренда майна інших форм власності регулюється положеннями цього Закону, якщо орендарями є державні підприємства, в тому числі Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта". Тобто, якщо сторони в договорі не визначили прямо, що положення цього Закону не застосовуються до їх відносин, то вони можуть регулюватися ними.
Згідно ст. 153 ЦК УРСР , договір суборенди є двохсторонньою угодою укладеною з моменту досягнення згоди між сторонами.
Враховуючи положення вище згаданого Закону, законодавцем визначено, що сторони угоди можуть врегулювати свої стосунки з посиленням на Закон у будь-який момент, але це вирішується за згодою сторін із внесенням у договір відповідних змін.
Безпідставним є застосування судом при вирішенні спору положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а саме п. 9 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України , оскільки предмет спору ніяк не стосується підстав, порядку, наслідків зміни або розірвання договору . Слід зазначити, що Господарський Кодекс України не містить вимоги про те, щоб раніше укладені договори були приведені у відповідність з нормами ГКУ, що свідчить про безпідставне посилання на ГКУ.
Судом першої інстанції не надано юридичного обґрунтування тій обставині, чи підлягає суборендна плата індексації за визначеною у договорі формулою при сукупності обумовлених у договорі умов.
Згідно формулою розрахунку місячної суборендної плати, що міститься у п. 3.3 договору суборенди, розмір суборендної плати за місяць визначається сторонами за формулою: ОПп = ОП * К * І, де ОПп - суборендна плата за поточний місяць; ОП - базова ставка суборендної плати, згідно з п. 3.1 договору; К - офіційний обмінний курс долара США до гривні, встановлений НБУ на 01 число місяця, наступного за розрахунковим; І -індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній місяць, який офіційно встановлюється і оприлюднюється Державним комітетом статистики та визначається у відсотках. Тобто за даною формулою індексація суборендної плати проводиться з урахуванням всіх наведених умов, а не одної із них.
При дослідженні обставин справи, судом першої інстанції не взято до уваги, що усі платежі за договором суборенди щодо сплати суборендної плати відповідачем здійснено своєчасно.
Відповідно до Рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.97 р., визначення загального індексу за певний період часу шляхом перемноження помісячних індексів (тобто накопичувальним підсумком), і його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. А у випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за увесь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду.
Тобто, враховуючи щомісячні платежі, позивач зобов'язаний був при розрахунку інфляційних збитків завжди застосовувати виключно базовий розмір суборендої плати, перемножуючи його на відповідний місячний індекс інфляції, а потім скласти отримані інфляційні збитки отримані по кожному місяцю.
Відповідно до ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести наявність тих обставин на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на досліджені вище обставини справи, доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та обставинах справи, що свідчить про безпідставність вимог про задоволення позову.
В той же час , колегія вважає правомірним висновок суду про відмову у позові в частині стягнення пені та стягнення заборгованості за період з квітня 2003 року по березень 2004 року у сумі 8 431,42 грв.
Також, колегія погоджується із зауваженнями апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема ст. 63 ГПК України, а саме про прийняття до провадження позовної заяви без належної сплати ( у встановленому розмірі) державного мита.
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України (в редакції від 16.05.2007 р.), за подачу до господарських судів заяв майнового характеру встановлюється ставка держмита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, таким чином враховуючи суму позовних вимог у розмірі 265 205,75 грн. позивач був зобов'язаний сплатити державне мито у сумі 2 620,00 грн., замість сплачених позивачем 1700,00 грн.
керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу ПП»ТФ»Антошка»задоволити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від
04.06.07 у справі № 4/826-26/155 скасувати частково. Прийняти
нове рішення. В позові приватного підприємця ОСОБА_1 до ПП»ТФ»Антошка»про стягнення 265 205,75 грв., відмовити повністю.
Судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій покласти на позивача.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1) в дохід державного бюджету 920,00 грв. недоплаченого державного мита за подання позову .
Господарському суду Львівської області видати наказ згідно ст.. 116 ГПК України.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.
Головуючий Р. Марко
Суддя С. Бойко
Суддя Т. Бонк