Справа № 22-1080/10 Голов. в 1 інст.- Діонісьєва Н.М.
Категорія-27 Доповідач-Василевич В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 жовтня 2010 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого Василевича В.С.
Суддів:Шимківа С.С., Демянчук С.В.
при секретарі Чалій Н.О.
з участю представника відповідача-позивача
ОСОБА_5 ОСОБА_6, представника
ТзОВ «Саніда-Груп» Кайзера М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 на рішення Рівненського міського суду від 14 травня 2010 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_5, приватного
підприємства – фірма «Бондекс», товариства з обмежено відповідальністю «Саніда-Груп» про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання договору про надання кредитної лінії, договорів поруки, договору іпотеки недійсними та товариства з обмеженою відповідальністю «Саніда-Груп» до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання договору про надання кредитної лінії, договорів поруки, договору іпотеки недійсним,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 14 травня 2010 року позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, приватного підприємства фірма «Бондекс», ТзОВ «Саніда – Груп» на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором по основному боргу та процентах в сумі 5 172 148 грн. 40 коп. та 313 044 грн.48 коп.пені, а також судові витрати 1820 грн.
В задоволенні зустрічних позовів відмовлено, але стягнуто з ОСОБА_5 і ТзОВ «Саніда-Груп» в дохід держави судовий збір по 1666 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 доводить про незаконність та необґрунтованість рішення через порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Відмовляючи у позові, суд дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність вимог щодо недійсності кредитного договору, договорів поруки та іпотеки.
Відповідно до ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов»язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України-гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. А згідно ч.3 ст.533 цього ж Кодексу використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов»язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Зазначене питання регулюється Законом України «Про банки та банківську діяльність» та Декретом КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», відповідно до ч.1 ст.5 якого Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
На час укладення кредитного договору у позивача не було, виданої НБУ індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти, але суд цієї обставини не врахував як і не врахував Положення про порядок видачі Національним банком індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого
постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року, згідно з яким використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. В даному ж випадку ініціатором кредиту виступає позичальник.
Окрім того, суд не врахував Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженої НБУ від 30 травня 2007 року № 200, за змістом яких ОСОБА_5 не надано права здійснювати використання іноземної готівкової валюти при внесенні плати за користування кредитом.
Вважає, що за таких обставин, коли кредитний договір суперечить чинному законодавству він відповідно до положень ст.203 ЦК підлягає визнанню недійсним.
По наведених підставах просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_5 задовольнити, а в задоволенні первісного позову відмовити.
В судовому засіданні представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав, привівши зазначені у ній доводи.
Представник ТзОВ «Саніда-Груп» з доводами апеляційної скарги погодився.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб,що з»явились у судове засідання, перевіривши матеріал справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги
Як видно з матеріалів справи та як це встановлено судом першої інстанції, 18 лютого 2008 року між ЗАТ «ОТБ Банк» і ОСОБА_5 укладено договір про надання кредитної лінії та надано кредит в сумі 600000 дол.США. (а.с.3-8). На забезпечення виконання зобов»язання по цьому договору банком також укладено договори поруки з ТзОВ «Саніда Груп» та ПП «фірма «Бондекс» (а.с.26-27).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.
Проте ОСОБА_5 всупереч ст.526 ЦК України належним чином зобов»язання не виконує, тому суд підставно відповідно до умов договору та закону стягнув з нього та з поручителів солідарно основний борг, проценти та пеню.
Банківську ліцензію та дозвіл на право здійснення операцій з валютними цінностями позивач має ( а.с.63-65).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував відсутності в ПАТ «ОТП Банк» індивідуальної ліцензії для надання кредитів не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України дозволяє використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов»язаннями у випадках та на умовах встановлених законом.
Діюче законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які забороняли б банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті або регламентувати умови такого кредитування.
Основою валютного законодавства є Декрет КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», відповідно до ст.5 якої валютні операції можуть здійснюватися виключно на підставі індивідуальної чи генеральної ліцензії Національного банку України.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. В п.»в» частини 4 названої статті йдеться про необхідність отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
Відповідно до ч.6 ст.5 Декрету порядок видачі ліцензій на здійснення валютних операцій визначається НБУ. Однак станом на сьогоднішній день не існує будь-яких нормативно-правових актів НБУ, які б встановили терміни і суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Законодавець теж не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів. Національний банк України (департамент валютного регулювання) своїм листом від 7 грудня 2009 року №13-210/7871-22612
роз»яснив, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Таким чином, виходячи з наведеного, при наявності генеральної ліцензії НБУ та дозволу №191-1 від 8 листопада 2006 року (а.с.63,64-65)
ЗАТ «ОТП Банк» мав достатні юридичні підстави та законне право для надання валютного кредиту ОСОБА_5
Враховуючи, що рішення ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - представника ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 14 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з часу набрання нею чинності.
Головуючий Василевич В.С.
Судді: Шимків С.С.
Демянчук С.В.