Справа № 2-104/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня  2010 року Черворнозаводський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Шелест І.М., за участі секретаря Штода А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за  позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо – транспортної пригоди  

в с т а н о в и в :

    Позивачі ОСОБА_1, власник автомобіля  «Mercedes Benz Е 200» реєстраційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2,  батько  позивача, який  управляв цим автомобілем на підставі відмітки, наявної у реєстраційному талоні на право керування, звернулися до суду із позовом, який в ході розгляду справи уточнили, до  відповідачів  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди: ОСОБА_1 матеріальної та моральної, ОСОБА_2 – моральної, зазначивши, що з вини відповідача  ОСОБА_3, який керував  належним йому на праві  власності автомобілем «Volcsvagen Touareg», р.н. НОМЕР_2  та відповідача ОСОБА_4, яка керувала належним їй на праві власності автомобілем    Audi A4» р.н. НОМЕР_3, 19.04.2008 року був пошкоджений  автомобіль «Mercedes Benz Е 200» р.н. НОМЕР_1, його власнику ОСОБА_1, спричинена матеріальна шкода у розмірі  28930,14 грн  

Матеріальна шкода  визначена позивачем ОСОБА_1 з вартості ремонтно –відновлюваних робіт та вартості нових деталей і складає, відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження   27628,60 грн, понесених витрат  на транспортування пошкодженого автомобіля с місця пригоди до станції технічного обслуговування та ремонту «КарСис» у сумі 350 грн., оплату стоянки на СТО у сумі 36 грн., оплату транспортування автомобіля з СТО «КарСис» до ріхтовочного комплексу  ( з вул.  І. Камишева, 18,а до вул.. Блюхера, 64 м. Харкова)  у сумі 220 грн., яку він просив і стягнути з відповідачів солідарно.

Також позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати на оплату авто товарознавчого дослідження у розмірі  3030, 52 грн. та 75,88 грн., на сплату судового збору у розмірі 286,14 грн. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Також позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 просили солідарно стягнути з відповідачів  на користь кожного по 25000 грн. у відшкодування моральної шкоди, яка полягала в тому, що   автомобіль  «Mercedes Benz Е 200» знаходився у користуванні родини з 1996 року і жодного разу не зазнавав механічних пошкоджень, а після ДТП, яка сталася з вини відповідачів, автомобіль втратив товарний вигляд.  В результаті  того, що автомобіль був значно пошкоджений, були вимушені витрачати значний час на проведення ремонтних робіт, вишукувати матеріальну можливість на їх оплату, оскільки відповідачі у категоричній формі у добровільному порядку не відшкодували спричинену шкоду.  Пошкодження  автомобіля  призвело до зміни життєвого укладу, позбавило родину в повній мірі організовувати  свій побут, при тому, що ОСОБА_1 має малолітню дитину 2007 року, а продукти харчування, проживаючи за містом, покупає у Харкові. Все це, призвело до нервового напруження і  погіршення стану здоров’я,  негативно вплинуло на роботу кожного з них.

Крім того, позивач ОСОБА_2 зазначив, що переніс стан сильного душевного хвилювання в момент зіткнення автомобілів, побачивши його наслідки.

У судовому засіданні представник позивачів адвокат ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги у повному обсязі і просив їх задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала і пояснила суду, що не погоджується с висновками спеціаліста авто товарознавця, вважає, що воно є нікчемним і не може бути доказом та підставою відшкодування шкоди,  оскільки дослідження проведено без її участі, відсутні підтвердження кваліфікації спеціаліста, яким допущено його  ряд порушень. Так, наведені у дослідженні пошкодження   не узгоджуються  з характером пошкоджень, зазначених працівником ДАІ при огляді автомобіля «Mercedes Benz Е 200» на місці пригоди, відсутні фотознімки  пошкоджень, зазначених у висновку, докази  ряду виявлених спеціалістом пошкоджень і документи, на підставі яких проведено додаткове дослідження.

Крім того, відповідач ОСОБА_4 зазначила,  що позивачем ОСОБА_2 не  надано доказів реально понесених ним витрат на ремонт пошкодженого автомобіля у розмірі 27628,60 грн ,  і оскільки зазначена сума визначена з врахуванням ПДВ, ним не надано  доказів про сплату   ПДВ, з врахуванням якого спеціалістом  якого визначена матеріальна шкода.

Також просила відмовити у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди за недоведеністю і при ухваленні рішення про відшкодування матеріальної шкоди  врахувати ступінь її вини у розмірі 10%, а  ОСОБА_3 – 90%.

У судове засідання  відповідач ОСОБА_3, його представник ОСОБА_6, будучі належним чином сповіщеними про день і час розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток (а.с. 190-191), повторно не з’явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Суд вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи,  вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19 квітня 2008 року, близько 15 години 50 хвилин, на перехресті вул. Шота Руставелі і майдану Руднєва у м. Харкові зіткнулися автомобіль «Volcswagen Touareg», р.н. НОМЕР_2Ю яким керував ОСОБА_3, який рухався по вул.. Ш. Руставелі від вул. Кірова до Червоно шкільної набережної і автомобіль  «Audi A4» р.н. НОМЕР_3, під керуванням    ОСОБА_4, яка рухалася  від просп. Московського через майдан Руднєва в бік вул.  Плеханівський.

Після зіткнення вказаних транспортних засобів, автомобіль   «Audi A4» під керуванням ОСОБА_4, продовжуючи рух, проїхав ще близько 40 метрів, наїхав на припаркований на узбіччі майдану Руднєва автомобіль  «Mercedes Benz Е 200» р.н. НОМЕР_1,  належний на праві власності  ОСОБА_1, а потім, продовжуючи рух, наїхав на стовп. Внаслідок ДТП пошкоджено усі три автомобілі.

Зіткнення автомобілів сталося:

-  внаслідок порушення ОСОБА_4   вимог п. 8.7.3 ПДВ України, яка намагалася   встигнути проїхати перехрестя на заборонений сигнал світлофору;

-  внаслідок порушення  водієм ОСОБА_3 вимог п. 16.5 ПДР України, який   виїхав на перехрестя, не надавши можливості іншому транспортному засобу закінчити його проїзд, не переконавшись, що це буде небезпечно для інших учасників руху  та вимог п. 12.3 ПДД України, не вжив заходів  при виникненні небезпеки для руху, не прийняв мір для зменшення швидкості  або безпечного для інших учасників руху об’їзду перепони.

Зазначені порушення, допущені  ОСОБА_4А  та  ОСОБА_3,  знаходяться в причинному зв’язку з спричиненням шкоди  позивачам.

Зазначенні обставини підтверджуються даними, що містяться у матеріалах  справи про адміністративне правопорушення  відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 № 3-13/09, постанові судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.12.2009 року та в постанові апеляційного суду Харківської області  від 23.02.2010 року (а.с. 123, 121-122).

Так, справа  про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4  декілька разів була предметом розгляду судових інстанцій і постановою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.12.2009 року провадження у справі закрито з підстав, передбачених ст. 38 і п. 7 ст. 247 КУпАП у зв’язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Зазначена постанова залишена без змін  постановою апеляційного суду Харківської області  від 23.02.2010 року, тобто на час розгляду цивільної справи постанова суду є чинною.

 У частині 4 ст. 61 ЦПК України визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже,   виходячи з наведеного вина відповідачів  у зіткненні транспортних засобів та заподіянні в результаті цього відповідачу ОСОБА_1 матеріальної шкоди є доведеною.

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди  пошкодженням автомобіля  «Mercedes Benz Е 200» р.н. НОМЕР_1  його власнику, позивачу у справі ОСОБА_1,   спричинено  матеріальну шкоду, яка за висновком  авто товарознавчого дослідження №  3451 від 29.04.2008 року та додаткового авто товарознавчого дослідження № 4892 від 02.06.2008 року, які   проведено  Харківським НДІ судових експертиз ім.. засл. проф. Н.С. Бокаріуса, а саме науковим співробітником ОСОБА_9, який має вищу технічну освіту та кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 «Встановлення вартості дорожній транспортних засобів, розміру збитків, причинених власнику транспортного засобу», стаж роботи з 2002 року, складає  27628,60 грн. (а.с. 11-21, 125-130).

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст.. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоді майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як зазначалося,   розмір спричиненої шкоди визначено  у сумі 27628,60 грн., як вбачається з висновку і пояснень спеціаліста ОСОБА_9 у судовому засіданні,  зазначена сума визначена з врахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%, яка  не є прямою  витратою  у розумінні ст. 1192 ЦК України, тому не  підлягає відшкодуванню позивачу на проведення ремонтно-  відновлювальних робіт по усуненню пошкоджень, які виникли, відповідно до висновку експерта,  у зв’язку  з пошкодженням автомобіля в результаті ДТП. Доказів сплати податку на додану вартість позивачем ОСОБА_1 не надано.

Тому суд вважає правильним  визначити відшкодування матеріальної шкоди  позивачу ОСОБА_1 у розмірі  22102,88 грн. (27628,60 грн. – 20% ПДВ).

Також позивачу ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним витрати на транспортування  пошкодженого автомобіля «Mercedes Benz Е 200» з місця пригоди до станції технічного обслуговування та зі станції технічного обслуговування до рихтовочного комплексу, що складає 350 грн. та 220 грн., вартість стоянки на СТО протягом семи діб у розмірі 36 грн (а.с. 143-144).

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі  22708, 88 коп.

Доводи відповідача ОСОБА_4, яка вважає висновок спеціаліста нікчемним, оскільки викладені в ньому пошкодження не відповідають обставинам справи і понесені витрати на заміну пошкоджених запасних частин автомобіля не підтвердженні,  у судовому засіданні не доведені.

Так, у протоколі огляду місця події від 19.04.2008 року, який міститься у матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 3-13/09 на аркуші № 5  зазначені зовнішні пошкодження автомобіля «Mercedes Benz Е 200».

В результаті технічного огляду пошкодженого   автомобіля «Mercedes Benz Е 200» спеціалістом авто товарознавцем виявлені і інші пошкодження, зафіксовано у фото таблиці до висновку. Як пояснив спеціаліст авто товарознавець  ОСОБА_9 у судовому засіданні, у фото таблиці до висновку зафіксовані  ті пошкодження, які можливо було сфотографувати, додаткове дослідження проведено з врахуванням наданих замовником   рахунків – фактур № 10  від 03.03.2008  та   від 10.12.2007 року відповідних  актів   сдачі – прийму виконаних робіт на суми 7260, 00 та 6570,00, відповідно до яких  до ДТП проведено заміну  старих запасних частин на нові ( а.с.  192-203).

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до змісту ст.ст.  10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього Кодексу.

Зазначені положення сторонам було роз’яснено у судовому засіданні, від призначення та проведення судової автотоварознавчої експертизи відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні відмовилася.

Відповідно до змісту ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

 Представлені позивачем ОСОБА_1  висновки авто товарознавчого дослідження №   3451 від 29.04.2008 року та додаткового авто товарознавчого дослідження № 4892 від 02.06.2008 року ХНДІСЕ ім. засл. проф.. М.С. Бокаріуса ,  (а.с. 11-21, 125-130)  містять детальне обґрунтування щодо розміру шкоди з приведенням відповідних розрахунків, яких відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні  не спростувала.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд виходить з положень ч. 1 ст.1167 ЦПК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі діями чи бездіяльності, відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини, а також з положень ст.. 23 ЦК України.

Судом встановлено, що дорожньо –транспортна пригода  виникла з вини відповідачів, автомобіль «Mercedes Benz Е 200» було пошкоджено на очах ОСОБА_2, який в той день керував  автомобілем «Mercedes Benz Е 200»  і в момент ДТП  залишив його,  що автомобіль, зареєстрований на ім’я його сина ОСОБА_1,  використовувався родиною і його пошкодження, неможливість використовувати за призначенням, призвели до зміни життєвого устрою  всієї сімьї, позивачі були вимушені витрачати тривалий час на поновлення свого порушеного права.

Відповідно до  ч. 2 ст.  61 ЦПК України суд вважає, що відчуття душевних страждань внаслідок  значного пошкодження транспортного засобу, який постійно використовувався за призначенням, відчуття  душевних страждань  в результаті дорожньо – транспортної пригоди автомобіля, особи, яка стала учасником ДТП є загально відомими обставинами, а тому суд вважає доведеним наявність моральної шкоди.  

Крім того, з підстав, наведених вище, суд вважає встановленим протиправність дій відповідачів та причинно – наслідковий зв’язок між цими протиправними діями та спричиненою позивачам моральною шкодою.

Однак суд вважає завищеною розмір моральної шкоди, заявлений позивачами, а тому, враховуючи глибину та тривалість їх страждань, виходячи з засад розумності та справедливості, частково задовольняє позов в цій частині, стягуючи на користь ОСОБА_2 – 6000 грн., ОСОБА_1 – 4000 грн.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст. 1188  ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовуються на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоду, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

З врахуванням обставин дорожньо – транспортної пригоди, допущених порушень ПДР України,  вирішуючи ступінь вини відповідачів, суд вважає, що вона у відповідача ОСОБА_3 складає 70%, а у  відповідача ОСОБА_4 – 30% і шкода     повинна відшкодовуватись відповідно до цих часток.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1  матеріальна шкода  в розмірі 15896, 22  грн. та моральна шкода  - 2800 грн.,  на користь ОСОБА_2 моральна шкода  у розмірі 4200 грн.; з  ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальна шкода у розмірі 6812, 66 коп.,  моральна шкода у розмірі 1200 грн., на користь ОСОБА_2 моральна шкода  у розмірі 1800 грн.

Судові витрати позивача ОСОБА_1  складають:  на проведення оплати висновку  авто товарознавчого дослідження 303, 53 грн. та 75, 88 грн.,  судового збору – 286,14 грн., витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн.,   загалом – 695,54 грн.

 Тому, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачів пропорційно до задоволених вимог    на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 636,48 коп,  з них    445, 54 грн.  з ОСОБА_3, , а з ОСОБА_4 – 190,94 коп.  

На підставі вищенаведеного,   керуючись ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,  суд,

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2  задовольнити частково.

     Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 15896 (п’ятнадцять тисяч вісімсот дев’яносто шість ) гривень 22 копійки.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 6 812 (шість тисяч вісімсот дванадцять ) гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2800 (дві тисячі вісімсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 4200(чотири тисячі двісті) гривень

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1800(одна тисяча вісімсот)

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 445(чотириста сорок п*ять) гривень 54 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 190 (сто дев’яносто) гривень 94 копійки

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи, які  брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається  апеляційному суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

Суддя                                                                                               І.М. Шелест