У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Григор’євої Л.І.,
суддів: Балюка М.І., Гуменюка В.І.,
Данчука В.Г., Луспеника Д.Д.,
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про встановлення факту того, що свідок у іншій цивільній справі - ОСОБА_4 - на час передачі валютних цінностей своєму братові ОСОБА_5 не був їх власником.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2009 року відмовлено у прийнятті зазначеної заяви, ОСОБА_3 роз’яснено право звернення до суду з позовом на загальних підставах.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2010 року заяву ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження повернуто заявнику.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Повертаючи заявнику заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що така заява може бути подана лише одночасно з поданням апеляційної скарги.
Проте такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону та врахував прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З матеріалів справи убачається, що 23 листопада 2009 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу (а.с. 14-16), яка ухвалою судді апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2009 року залишена без розгляду у зв’язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та відсутністю заяви про поновлення такого строку (а.с. 20).
Оскільки апеляційна скарга їй не була повернута та знаходилась у матеріалах справи, ОСОБА_3 1 лютого 2010 року подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження (а.с. 25).
Відповідно до ч. 3 ст. 73 ЦПК України одночасно з клопотанням про поновлення строку належить вчинити ту дію або подати той документ, стосовно якого заявлено клопотання.
Незважаючи на те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 була подана раніше, але вона знаходилась у матеріалах справи, тому це не перешкоджало апеляційному суду розглянути її заяву про поновлення строку без повторного подання апеляційної скарги, інакше у порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод учинену судом процедуру не можна визнати справедливою.
Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною й підлягає скасуванню, а справа - направленню до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення процесуального питання відповідно до вимог закону.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.І. Григор’єва
Судді: М.І. Балюк
В.І. Гуменюк
В.Г. Данчук
Д.Д. Луспеник