Справа № 2 -а-2518
2010 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 вересня 2010 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого – судді – Козирєвої Г.М.
при секретарі Смалюк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Покотилівка адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про зобов’язання призначення недоотриманих сум соціальних виплат,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 в лютому 2010 року звернувся до суду з позовом про зобов’язання відповідачів призначити недоотримані суми соціальних виплат, посилаючись на те, що він є інвалідом третьої групи, віднесений до першої категорії осіб, після участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і, відповідно до ст. 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має право на отримання щорічної суми на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, проте управлінням праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації допомога йому виплачувалась у значно менших розмірах.
Крім того, позивач зазначив, що він також має статус інваліда війни, оскільки інвалідність пов’язана з перебуванням на військовій службі і, відповідно до ч.5ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, проте відповідачем ця допомога теж виплачувалася йому у значно менших розмірах, чим передбачено зазначеним Законом.
Тому просив зобов’язати відповідачів призначити йому недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення та щорічну разову грошову допомогу за 2008 рік.
Позивач до суду не з’явився, просить слухати справу у його відсутності.
Відповідачі до суду не з’явилися, однак надали свої письмові заперечення, де зазначили, що призначення та виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу згідно ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» проведено у 2008 році – у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком як інваліду III групи в межах коштів, виділених Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги. При цьому розрахунки здійснено виходячи з мінімальних розмірів пенсії за віком, встановлених постановою КМУ №1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», зі змінами, внесеними постановою КМУ № 279 від 13 березня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вважають, що збільшення мінімального розміру пенсій, передбачених цими постановами, не застосовується для визначення розмірів надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, а пунктом 3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем першим частини першої статті 28 застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Що стосується щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, то фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок державного бюджету. Головним розпорядником коштів є Міністерство праці та соціальної політики України. Нарахування та виплата цієї допомоги позивачу здійснена згідно п.5 ст.51 Бюджетного кодексу України, де зазначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановленими затвердженими кошторисами, а також відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади. Просять слухати справу у відсутності їх представника.
Вислухавши пояснення позивача, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є інвалідом війни III групи та віднесений до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.6, 7, 8). Тому на підставі ст.ст.12-15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в кратному розмірі мінімальних пенсій за віком за 2008 рік як інвалід III групи – у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Згідно повідомлення Управління праці та соціального захисту населення, ОСОБА_1, як інваліду війни 3 групи, була призначена щорічна разова грошова допомога до 5 Травня за 2008 рік у квітні 2008 року у розмірі 350,00 грн.(а.с.22).
З 01.01.2008 року по 22.05.2008 року ці конкретні розмірі грошової допомоги до 5 травня були встановлені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період виплату позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати.
Отже, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених частинами 5 статей 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
Застосування законодавства України у такий способ ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.
Тому в задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік повинно бути відмовлено.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Крім того, згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Також, ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. №796-XII визначено соціальний захист цих осіб та встановлено, що розмір щорічної допомоги інвалідам 3-ої групи на їх оздоровлення виплачується у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону України ).
Згідно зазначеної вище довідки, позивачу виплачено компенсації на оздоровлення як інваліду ЧАЕС 3 групи I категорії: за 2008 рік – у липні 2008 року у сумі 90,00 грн.
Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а саме пп.11 п.28 розділу 2, стаття 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо розміру та порядку виплати щорічної допомоги на оздоровлення викладена в новій редакції.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначене положення Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було визнано неконституційним.
Тобто, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року ці конкретні розміри допомоги на оздоровлення були встановлені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
З 22.05.2008 року ст.48 зазначеного Закону була діючою, органи соціального захисту населення повинні були здійснювати виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у липні 2008 року в порядку та розмірах, визначених базовим законом, а не постановами Кабінету Міністрів України.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, законів України про державний бюджет України, якими визначались мінімальні розмірі заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону №796-XII.
Згідно ст.59 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 1 квітня 2008 року мінімальна заробітна плата становить 525,00 грн. на місяць. Щорічна допомога на оздоровлення, що підлягає нарахуванню та виплаті позивачу за 2008 рік як інваліду війни III групи визначається у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, що складає 2100,00 грн., а з урахуванням виплаченої йому у 2008 році допомоги у розмірі 90,00 грн., недоотримана одноразова щорічна допомога на оздоровлення складає 2010,00 грн.
Оскільки позивач звертався до відповідача за перерахунком виплат 11.12.2009 року (а.с.9), ним не пропущено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Що стосується заявлення зазначених позовних вимог до Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, то в задоволенні їх слід відмовити, оскільки зазначена особа не є відповідачем по даній справі.
Керуючись ч.ч.3,4 ст.8, 11, 71, 86, 161-163, 167 Кодексу Адміністративного Судочинства України, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст.12-15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10рп/2008, ст.ст.46,64, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 недоотриману одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2010,00 грн. (дві тисячі десять грн.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
На постанову протягом 10 днів з дня її проголошення може бути подано апеляційну скаргу, через Харківський районний суд, до апеляційного суду Харківської області.
Суддя: