У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  29 вересня 2010 року                                           м. Київ

            Колегія суддів Верховного Суду України у складі :

Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Львівського комунального підприємства «Рясне-402» про укладення договору,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

  У липні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач не підписує договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій із урахуванням змін та доповнень, внесених ним, позивачем, чим порушує вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

  Позивач під час розгляду справи змінив позов і просив зобов’язати Львівське комунальне підприємство «Рясне-402» підписати запропоновані ним зміни та доповнення до Єдиного договору про надання житлово-комунальних послуг.

  Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 листопада              2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від           1 березня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

             У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.    

  Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

  Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

  Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338 – 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

  Згідно з частиною першою статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

  Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись статтями 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 1 березня 2010 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України:                                                Є.Ф. Левченко

                                                                                                                        Л.М. Лихута

                                                                                                                        Ю.Л. Сенін