КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-2974/09                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Сторчак В.Ю.

Суддя-доповідач:  Заяць В.С.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2010 р.                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                                                                Зайця В.С.,

                  Суддів:                                                               Земляної Г.В.,

                                                                                        Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Лівобережного міжрайонного центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2009 року по справі за адміністративним позовом Лівобережного міжрайонного центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг в загальній сумі 6021,16 гривень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову суду позивач  подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню.

З матеріалів справи вбачається, та вірно встановлено судом першої інстанції, що 21.11.2007 року відповідачу, яка перебувала на обліку у Лівобережному міжрайонному центрі зайнятості м. Вінниці як безробітна, на підставі довідки №704 від 14.11.2007 року, виданою Військовою частиною А1231, призначено та виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 70% від середньомісячного заробітку з подальшим зменшенням її відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

24.11.2008 року Лівобережним міжрайонним центром зайнятості м. Вінниці проведено перевірку щодо факту роботи ОСОБА_3 на ТОВ «Підприємство «Босна»у період з 4 кварталу 2007 року по 3 квартал 2008 року.

За наслідками вказаної перевірки позивачем винесено акт №1034 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що матеріальна допомога, виплачена в період одночасного перебування ОСОБА_3 на обліку в центрі зайнятості і роботи на ТОВ «Підприємство «Босна»з 21.11.2007 року по 21.12.2007 року та з 01.01.2008 року по 20.09.2008 року підлягають поверненню.

23.12.2008 року на підставі вказаного акту позивачем видано наказ №77/08 про повернення коштів, виплачених на підставі документів, що містять неправдиві відомості, відповідно до якого наказано вжити заходів з повернення коштів в сумі 6002,68 грн., одержаних ОСОБА_3, як допомогу по безробіттю у період роботи на ТОВ «Підприємство «Босна»без повідомлення центру зайнятості.

02.02.2009 року складено акт №233 в якому зазначено факт роботи відповідача та товаристві з обмеженою відповідальністю «Мезон-К»в період з 21.09.2008 року по 31.12.2008 року. На підставі зазначеного акту Лівобережним міжрайонним центром зайнятості винесено наказ №103/09 від 09.02.2009 року, відповідно до якого наказано вжити заходів з повернення коштів у сумі 916,61 грн., одержаних ОСОБА_3, як допомогу по безробіттю у період роботи на ТОВ «Мезон-К»без повідомлення центру зайнятості.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що порядок обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики затвердженого спільним наказом Міністра праці та соціальної політики та Голови Державної податкової адміністрації України від 12.07.2006 року №529/407, регулює процедуру обміну інформацією лише у 2007 році, тоді як його дія на 2008-2009 роки, не продовжувалася, інших нормативно-правових актів, якими б врегульовувались спірні правовідносини щодо проведення перевірки обґрунтованості виплат матеріального  забезпечення чинне законодавство не містить. Судом також вважається необґрунтоване посилання центру зайнятості на накази про прийнятті звільнення громадянки ОСОБА_3 з ТОВ і «Босна»та ТОВ «Мезон» у зв’язку з відсутністю підпису ОСОБА_3 в даних наказах.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на слідуюче.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики,  державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.

Абзацом 1 ч. 3 цієї статті Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно пріоритетності норм закону над підзаконними нормативно-правовими актами, працівники центру зайнятості під час перевірки діяли відповідно до положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП, укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно ч. 3 даної статті, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

З аналізу даних норм вбачається, що укладення трудового договору з ОСОБА_3 та видача наказу про зарахування її на роботу є необов’язковим, оскільки  ОСОБА_3 фактично була допущена до роботи в ТОВ «Босна»та ТОВ «Мезон».  

За таких обставин, колегія судді дійшла висновку, що доводи позивача є законними та обґрунтованими.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин,  що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права,  що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення,  яким задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 254  КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережного міжрайонного центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття задовольнити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2009 року скасувати.

Постановити по справі нове рішення про задоволення позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                                                          _____________________В.С. Заяць

                      Судді:                                                       _____________________Г.В. Земляна

                                                                                          _____________________Ю.І. Цвіркун