КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-7913/08/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Желтобрюх І.Л. та Мельничука В.П., при секретарі Проказіні О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 та Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконними, неправомірними дій, стягнення моральної шкоди,–
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Чернігівської МДПІ, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
- визнати незаконними дії відповідачів по встановленню: перебування позивача на лікуванні, діагнозу хвороби та терміну лікування;
- визнати дії відповідачів –перевищенням їх службових повноважень;
- визнати неправомірними дії Чернігівської МДПІ щодо зберігання та поширення інформації про діагноз позивача без його згоди;
- стягнути з Чернігівської МДПІ суму в розмірі 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним збиранням, зберіганням, використанням та поширенням конфіденційної інформації.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року позов задоволено частково:
- визнано незаконними дії Чернігівської міжрайонної податкової інспекції по встановленню діагнозу хвороби позивача;
- визнано неправомірними дії Чернігівської міжрайонної податкової інспекції щодо зберігання та поширення інформації про діагноз хвороби позивача без його згоди;
- стягнуто з Чернігівської міжрайонної податкової інспекції на користь позивача 200 грн. в відшкодування моральної шкоди.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем та позивачем подано апеляційні скарги. Відповідач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з підстав неповного з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, прийняти нову постанову в цій частині, якою відмовити в задоволенні позову. Позивач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
На адресу київського апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшло заперечення на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції –скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 жовтня 2007 року начальником ВПМ Чернігівської МДПІ Божко В.М. було зроблено запит на адресу головного лікаря Корюківської ЦРЛ, вих. № 1784/7/26-22 (а.с. 88).
Як вказано судом першої інстанції та зазначено в самому запиті:
«В зв'язку з службовою необхідністю на підставі ст. 11, 22 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 11 Закону України «Про міліцію», прошу надати інформацію чи перебував протягом 2007 року на лікуванні (стаціонарному, амбулаторному) громадянин ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 р/н. Якщо перебував або перебуває, то прошу вказати діагноз та термін лікування.».
На час дії спірних правовідносин, позивач ОСОБА_2 працював оперуповноваженим відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції, капітан податкової міліції.
Щодо позовних вимог про визнання незаконними дії відповідача по встановленню: перебування позивача на лікуванні, діагнозу хвороби та терміну лікування, колегія суддів дійшла висновку про їх задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно з ч. 2 ст. 186 ЦК України та ч. 2 ст. 391, Основ законодавства України про охорону здоров'я, забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи (пацієнта).
Також згідно з ч. 1 ст. 391, Основ законодавства України про охорону здоров'я, пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.
Разом з тим згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про інформацію»заборонено збирати інформацію про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.
Як встановлено колегією суддів, позивач не надавав згоди на отримання інформації про його перебування на лікуванні, діагноз свої хвороби та терміну його лікування.
Також колегією суддів встановлено, що вказану інформацію відповідач просив надати без згоди позивача, що є порушенням вимог положень вищевказаних норм.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними дії відповідача по встановленню: перебування позивача на лікуванні, діагнозу хвороби та терміну лікування.
Щодо позовних вимог про визнання дій відповідачів по направленню запиту –перевищенням їх службових повноважень, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вказаних позовних вимог з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту запиту, відповідач, здійснюючи такий запит, керувався ст. 11, 22 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 11 Закону України «Про міліцію».
Колегія суддів вважає, що відповідач повинен керуватись нормами законів, якими регулюється його діяльність, тільки у випадку виконання останнім (відповідачем) своїх службових повноважень, передбачених вказаними законами.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України, «Про державну податкову службу в Україні», податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Згідно з ст. 22 Закону України, «Про державну податкову службу в Україні», посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов'язків надаються права, передбачені пунктом 1, частиною першою пункту 2, пунктами 3 та 6 статті 11 цього Закону, а також пунктами 1 - 4, абзацами другим, третім, шостим пункту 5, пунктами 6 - 12, 14, підпунктами "а" і "б" пункту 15 (з урахуванням положень цього Закону, інших законів з питань оподаткування), пунктом 16 із дотриманням правил проведення податкових перевірок, встановлених законодавством, пунктами 17, 19, 23, 24, 25, 27, 28, 30 статті 11, статтями 12 - 151 Закону України "Про міліцію".
На податкову міліцію поширюються вимоги, встановлені статтями 3 і 5 Закону України "Про міліцію".
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію», міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Таким чином, посадові особи податкової міліції мають право отримувати відомості, необхідні у справах про злочин, що знаходиться у провадження міліції.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем не проводилось розслідування кримінальних справ стосовно позивача.
Колегія суддів вважає, що відповідач, користуючись повноваженнями наданими йому законом, просив надати йому відомості, що не мають ніякого відношення до виконання функцій та завдань, покладених на нього законодавством, чим, на думку колегії суддів, допустив перевищення службових повноважень.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог про визнання дій відповідачів по направленню запиту –перевищенням їх службових повноважень.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дії Чернігівської МДПІ щодо зберігання та поширення інформації про діагноз позивача без його згоди, колегія суддів дійшла висновку про їх задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, останній надав суду першої інстанції відповідь за запит № 1784/7/26-22 від 03 жовтня 2007 року. Вказана відповідь на запит, на думку позивача, містить конфіденційну інформацію, а саме дані про діагноз. Також, зазначає позивач, така інформація надана до суду першої інстанції без згоди позивача, що суперечить вимогам Конституції та законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Також, як зазначалось вище, згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про інформацію»заборонено збирати інформацію про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про міліцію», міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов'язків не вимагає іншого.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, зберігаючи та розповсюджуючи без згоди позивача вказану інформацію, діяв неправомірно.
Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, що останній діяв, як учасник судового процесу і в силу положень ст. 71 КАС України, надав суду всі наявні в нього документи та матеріали, як докази у справі, з огляду на те, що відповідачем порушено принци допустимості доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, відповідач неправомірними діями та з перевищенням службових повноважень отримав відповідь на запит, тому такий доказ не є допустимим та не може бути прийнятий судом.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дії Чернігівської МДПІ щодо зберігання та поширення інформації про діагноз позивача без його згоди.
Щодо позовних вимог про стягнення з Чернігівської МДПІ суму в розмірі 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним збиранням, зберіганням, використанням та поширенням конфіденційної інформації, колегія суддів дійшла висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на наступне.
Позивач зазначає, що він тривалий час перебуває в стресовій ситуації, нервує, в результаті чого відчуває моральні переживання, пов'язані з ушкодженням здоров'я; втратив можливість реалізовувати нормальні відносини з особами, що знали про запит; порушені його нормальні життєві зв'язки та стосунки з оточуючими людьми, в тому числі друзями та колегами по роботі; спричинено конфліктну ситуацію в його сім'ї, він тривалий час не може знайти собі роботу, позбавлений можливостей реалізації своїх звичок і бажань, усім оточуючим приходиться доводити, що дії відповідача незаконні.
Однак колегія суддів зазначає, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається. Разом з тим, колегія суддів не вбачає причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями відповідача та негативними обставинами, що настали для позивача.
В зв’язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з Чернігівської МДПІ суму в розмірі 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним збиранням, зберіганням, використанням та поширенням конфіденційної інформації.
За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, в зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до помилкового висновку, в зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нової постанови, про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, –
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року –задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року –скасувати.
Ухвалити у справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконними, неправомірними дій, стягнення моральної шкоди –задовольнити частково.
Визнати дії Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції по встановленню перебування ОСОБА_2 на лікуванні, діагнозу хвороби та терміну лікування –неправомірними.
Визнати дії Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції перевищенням службових повноважень по направленню запиту № 1784/7/26-22 від 03 жовтня 2007 року до Головного лікаря Корюківської центральної районної лікарні.
Визнати дії Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції щодо зберігання та поширення інформації про діагноз ОСОБА_2 без його згоди –неправомірними.
В іншій частині позовних вимог –відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Постанова складена в повному обсязі 29.09.2010 р.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Суддя: І.Л. Желтобрюх
Суддя: В.П. Мельничук