Категорія №6.19
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 серпня 2010 року Справа № 2а-4851/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Любімовій Г.Ю.,
за участю
прокурора-заявника: не з’явився
представника позивача: Соболя К.Л. (довіреність № 88 від 11.01.2010),
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Попаснянського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України до ОСОБА_2 про стягнення фінансової санкції у сумі 1700 грн., -
ВСТАНОВИВ:
16 червня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Попаснянського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України до ОСОБА_2 про стягнення фінансової санкції у сумі 1700 грн.
В обґрунтування позову прокурор зазначив таке.
Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області 03.12.2009 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на таксі. За наслідками перевірки складено акт № 165070 про порушення громадянином ОСОБА_2 законодавства про автомобільний транспорт. За результатами розгляду справи про виявлене порушення керівником інспекції винесено постанову № 098372 про застосування до ОСОБА_2 фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн., яку відповідачем отримано 10.12.2009. Відповідачем застосовану санкцію не сплачено, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з ОСОБА_2.
Прокурор у судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
Відповідач заперечував проти задоволення адміністративного позову, правом надання письмових заперечень на позовну заяву не скористався. У судовому засіданні зазначив, що між ним та ПП ОСОБА_4 (свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_2 від 17.06.2003) укладений цивільно-правовий договір від 01.12.2010, згідно якого він працює водієм на автотранспорті ПП ОСОБА_4 Коли його 03.12.2009 зупинили державні інспектори Гриньов Д.В. та Лисаков С.В., він пояснив, що не є власником транспортного засобу марки ГАЗ 330202 414 ЗНГ, номерний знак НОМЕР_1. Крім того, відповідач повідомив суду, що він не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності. Перевезення товару здійснював на підставі договору, укладеному з ОСОБА_4 та видаткової накладної, у якій зазначено, що товар повинен отримати ОСОБА_4. Працівникам ДАІ, які зупинили транспорт для перевірки надав не всі документи, а лише техпаспорт на автомобіль, права та видаткову накладну. Просив у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
У судовому засіданні встановлено та підтверджено доказами наявними в матеріалах адміністративної справи, що 03 грудня 2009 року державними інспекторами Головавтотрансінспекції в Луганській області на підставі завдання на перевірку № 012269 від 30.11.2009 (а.с.30) проведено перевірку транспортного засобу ГАЗ 330202 414 ЗНГ державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 на підставі тимчасового свідоцтва про реєстрацію ДАО № 163645, за результатами якої складено акт № 1650706 від 03.12.2009 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.12).
Як зазначено в акті перевірки, ОСОБА_2 перевозив ДСП-ДВП меблеві на загальну суму 567,00 грн. згідно накладної № СФ-0521 від 01.12.2009, відправник ТОВ «Ремік ЛТД», отримувач СПД ОСОБА_4, не маючи ліцензійної картки, що є порушенням, відповідальність за яке передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, визначених ст.48 цього Закону – ліцензійної картки. З актом позивач був ознайомлений, надавати пояснення відмовився.
Крім того, як свідчить корінець повідомлення, позивача повідомлено про необхідність з’явитися 10.12.2009 в Управління Головавтотрансінспекції в Луганській області (а.с.12-зворот).
25 грудня 2009 року т.в.о. начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Луганській області – старшим державним інспектором на автомобільному транспорті ОСОБА_5 розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт та винесено постанову про застосування до відповідача фінансової санкції у сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено ст.39 та ст.48 цього Закону (а.с.13).
Постанову про застосування фінансових санкцій надіслано ОСОБА_2 рекомендованим листом, та отримано відповідачем 31.12.2009, про що свідчить підпис на корінці поштового відправлення (а.с.31).
Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, діє на підставі Положення, затвердженого постановою КМУ від 8 березня 2004 року № 1190 (із наступними змінами), Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (надалі – територіальні органи), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 14 грудня 2005 року № 888 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 року за № 1573/11853).
Положенням про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 14.12.2005 № 888 (далі Положення) визначено, що територіальні управління відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні, зокрема: здійснюють державний контроль за виконанням суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів; дотримання вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Територіальні управління у відповідному регіоні мають право, зокрема, перевіряти виконання суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ.
Абзацом 21 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються.
Відповідно до п.4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567) державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Пункт 15 Порядку № 1567 передбачає, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону № 2344; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344 визначає документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:
для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення (частина 1 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
За надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються санкції, а саме штраф у розмірі ста неподаткових мінімумів доходів громадян (абз.2 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
З викладеного вбачається, що відповідач має повноваження проводити вказані перевірки та приймати рішення про застосування штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу згідно цивільно-правового договору від 01.12.2010, укладеного між ним та ПП ОСОБА_4 (свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_2 від 17.06.2003) (а.с.20), з якого вбачається, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання виконати роботу водія.
З видаткової накладної № СФ-0000521 від 01.12.2009 вбачається, та підтверджено сторонами у справі, що відповідач перевозив вантаж з філіалу ТОВ «Ремік ЛТД» в м. Сєвєродонецьку до ПП ОСОБА_4 (а.с.21).
Отже, з викладеного суд робить висновок, що вантажні перевезення здійснювалися для власних потреб ПП ОСОБА_4
Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
З акту перевірки № 165070 від 03.12.2009 (а.с.12) вбачається, що ОСОБА_2, який є водієм, до перевірки надано такі документи: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб та накладну на товар.
Таким чином, з огляду на викладене, суд робить висновок, що в діях ОСОБА_2 відсутнє порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Крім того, суд зазначає, що з огляду на положення ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» штрафні санкції повинні застосовуватися до автомобільного перевізника, а не до водія, яким фактично є ОСОБА_2
Також, суд зауважує, що відповідно до ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт» цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 встановлено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач – ОСОБА_2 на час проведення перевірки та винесення постанови про застосування фінансових санкцій у сумі 1700 грн., як суб’єкт господарської діяльності не зареєстрований, про що свідчать довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців, які долучено до матеріалів справи (а.с.27-28).
Тобто, з урахуванням положень ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.п.1, 2 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, до відповідача не може застосовуватися відповідальність передбачена ст.60 цього Закону.
Суд вважає, що позивач, приймаючи рішення про застосування штрафу, повинен був перевірити наявність в діях ОСОБА_2 порушення законодавства про автомобільний транспорт, а також переконатися, що відповідач є належною особою до якої слід застосовувати фінансові санкції.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що представником позивача у судовому засіданні, не доведено правомірності застосування фінансових санкцій у розмірі 1700 грн. до ОСОБА_2
За таких обставин позовні вимоги Попаснянського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України визнаються судом необґрунтованими та не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
Керуючись ст.ст.17, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог Попаснянського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України до ОСОБА_2 про стягнення фінансової санкції у сумі 1700 грн. відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
< Текст >
Суддя К.О. Пляшкова