категорія №2.11.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
31 серпня 2010 року Справа № 2а-3763/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Єгоровій О.О.,
за участю представників
позивача: Тараненко О.Г. (довіреність від 01.06.2010),
відповідача: Щочки В.М. (довіреність № 294/10 від 11.01.2010),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного багатопрофільного підприємства «Від» до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
15.05.2010 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов приватного багатопрофільного підприємства «Від» (далі позивач) до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області (далі відповідач), про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000181710/0 від 12.04.2010 та визнання протиправними дій відповідача щодо визначення в акті невиїзної документальної перевірки податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 26282,64 грн. за період з 01.10.2006 по 31.03.2007 та в сумі 82538,46 грн. за період з 01.04.2007 по 30.09.2009.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем, за результатами перевірки, 31.03.2010 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000181710/0 від 12.04.2010 про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 82538,46 грн.
Ознайомившись з актом перевірки та податковим повідомленням-рішенням, позивач вважає, що висновки акту перевірки № 781/171-30699060 від 31.03.2010 про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 26282,64 грн. за період з 01.10.2006 по 31.03.2007 та в сумі 82 538,46 грн. за період з 01.04.2007 по 30.09.2009 та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0000181710/0 від 12.04.2010 про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 82538,46 грн. суперечать діючому законодавству.
Як свідчить зміст акту перевірки, заниження об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб, не нарахування та неперерахування до бюджету цього податку встановлено відповідачем виключно на підставі протоколів допиту свідків, наданих для перевірки старшим слідчим прокуратури м. Алчевська Луговим О.Ю., без використання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.
В акті перевірки зазначені відомості, які не відповідають дійсності, про наявність відносин у ПБП «ВІД» з деякими особами. Так, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 у трудових відносинах з ПБП «ВІД» ніколи не перебували і доходів від ПБП «ВІД» не отримували.
В акті перевірки не зазначено ні номеру наказу про прийняття перелічених осіб на роботу до ПБП «ВІД», ні даних про фактичний допуск цих осіб до роботи: на який об'єкт особи були фактично допущені та виконували роботу, ні умов, на яких ці особи були прийняті на роботу, зокрема, розміру заробітної плати. В акті перевірки зазначено, що всі перелічені вище особи виконували роботу на об'єктах ВАТ «Алчевськокс», однак це ніяким чином не підтверджує наявність у цих осіб трудових відносин з ПБП «ВІД».
ПБП «ВІД» - не єдине підприємство, яке протягом 2006-2009 років у якості підрядника виконувало підрядні роботи для ВАТ «Алчевськкокс». На ВАТ «Алчевськкокс» виконували роботи численні підрядники-юридичні особи. Тому, можливо, перелічені особи були працівниками інших підприємств, які направляли своїх працівників для виконання підрядних робіт на ВАТ «Алчевськкокс». Проте, ця обставина, як свідчить зміст акту перевірки, Алчевською ОДПІ не з'ясована.
Згідно кадрової документації позивача та документів про нарахування та виплату заробітної плати та інших доходів зазначені особи як працюючі на ПБП «ВІД» не значаться.
Під час невиїзної документальної перевірки посадові особи Алчевської ОДПІ не запитували від посадових осіб позивача ніяких пояснень про обставини, які згодом були зображені в акті перевірки як порушення Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», зокрема, щодо наявності або відсутності трудових відносин із згаданими вище особами, заплати їм будь-яких доходів. Посадові особи відповідача під час перевірки використали .піше протоколи допиту осіб як свідків, не враховуючи, що, по-перше, діючим у цей час законодавством про проведення документальних перевірок дотримання податкового законодавства не передбачені такі джерела отримання інформації, а по-друге, що показання свідків не мають заздалегідь встановленої сили. Відповідач не співставив протоколи допиту свідків з документами позивача - наказами про прийом, звільнення працівників, розрахунковими відомостями, відомостями виплати заробітної плати, що свідчить про однобічність та необ’єктивність перевірки.
Таким чином, висновки відповідача про заниження позивачем об'єкту оподаткування суми доходу є необґрунтованими, тому просимо визнати протиправними дії відповідача та скасувати податкового повідомлення-рішення від 12.04.2010 № 0000181710/0.
Представник позивача та позивач у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним в заперечені по адміністративному позову (а.с.79–80), просив в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
У письмових запереченнях на адміністративний позов зазначено, що за результатами проведеної перевірки позивача було складено акт від 31.03.2010 № 781/171-30699060, якому зазначено про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 26282,64 грн. за період з 01.10.2006 по 31.03.2007 та в сумі 82 538,46 грн. за період з 01.04.2007 по 30.09.2009 та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0000181710/0 від 12.04.2010 про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 82538,46 грн.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Так, відповідно до ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Законом України від 04.12.1990 № 509 «Про державну податкову службу України» (із змінами та доповненнями) визначено, що контроль за справлянням податків покладено на органи державної податкової служби.
Отже, з викладеного вбачається, що відповідачі є суб’єктами владних повноважень при здійсненні ними контролю за справлянням податків.
Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України від 04.12.1990 № 509 «Про державну податкову службу України» (із змінами та доповненнями) визначено, що контроль за справлянням податків покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до п.1 ст.11 вищезазначеного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку приватного багатопрофільного підприємства «ВІД» з питань обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2006 по 30.09.2009.
Підставами для проведення зазначеної перевірки є постанова старшого слідчого прокуратури м. Алчевська Луганської області Лугового О.Ю. від 10.03.2010 у кримінальній справі № 10/09/9086 та наказ Алчевської ОДПІ від 24.03.2010 № 64.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 781/171-30699060 від 31.03.2010 (а.с.6-29), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.1.1, п.1.15 ст.1, п.п.4.2.1, п.п.4.2.12 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, абз.«а» п.17.2 ст.17, абз.«а» п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (із змінами та доповненнями), податковим агентом ПБП «ВІД» при виплаті інших доходів 25 фізичним особам не нарахований, не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2007 по 30.09.2009 на суму 82538,46 грн.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.
Податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань згідно п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами та доповненнями) не повинен перевищувати 1095 днів.
Податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб може бути нараховане у справі без дотримання строку давності, у разі коли судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов’язання.
У зв’язку з викладеним відповідачем зазначено в акті перевірки, що питання про прийняття рішення про донарахування сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2006 по 31.03.2007 на суму 26282,64 грн. буде розглянуто після розгляду судом кримінальної справи.
На підставі акту перевірки відповідачем позивачу визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 247615,38 грн., з яких: за основним платежем – 82538,46 грн., за штрафними санкціями – 165076,92 грн., про що складено відповідне податкове повідомлення-рішення від 12.04.2010 № 0000181710/0 (а.с.55).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та наданих на позов заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 0000181710/0 від 12.04.2010 про визначення приватному багатопрофільному підприємству «Від» податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 82538,46 грн., з огляду на таке.
Так, Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 затверджено «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі Порядок № 327).
Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства – довідка.
Пунктом 1.7 Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Підпунктом 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:
висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;
у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;
зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;
у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.
У судовому засіданні встановлено, що підтверджується актом проведеної перевірки та поясненнями представників сторін, що порушення з боку позивача встановлено на підставі протоколів допитів свідків, які було надано слідчим до перевірки.
Саме спираючись на вказані протоколи відповідач дійшов висновку, що позивач, як податковий агент, ухиляється від сплати до Державного бюджету податку з доходів фізичних осіб.
Разом з тим, суд не може погодитися з висновками проведеної перевірки, оскільки, на думку суду, висновки податкової не можуть спиратися тільки на протоколи допиту свідків.
Як зазначено у Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, податкова має встановлювати порушення з боку платника такого податку на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання.
Зазначеним порядком визначено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).
Судом встановлено, що відповідачем в акті перевірки було зазначено дані, які є необґрунтованими та непідтверджені належними доказами. На думку суду, належними доказами є первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, а не протоколи допиту свідків. Суд вважає, що зазначені протоколи допиту свідків можуть братися до уваги лише у сукупності з іншими доказами, які повинні міститися саме у первинних документах.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок з доходів фізичних осіб – плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом; податковий агент – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Статтею 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст.7 цього Закону.
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (стаття 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).
Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, про що зазначено у п.2.1 ст.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 № 451, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 за № 960/8281.
Відповідно до п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов’язані:
А) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;
Б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;
В) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;
Г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Дослідивши акт перевірки та документи, які були використані відповідачем при проведенні перевірки приватного багатопрофільного підприємства «Від», суд дійшов висновку, що відповідачем взагалі не встановлено та не підтверджено належними доказами факт перебування ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 у трудових відносинах з ПБП «ВІД».
Тобто, Алчевською ОДПІ в Луганській області в ході перевірки не встановлено чи є ПБП «ВІД» по відношенню до вищевказаних осіб податковим агентом, тобто його обов’язку нараховувати, утримувати та сплачувати до Державного бюджету податок з доходів цих осіб.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Алчевською ОДПІ податкове повідомлення-рішення № 0000181710/0 від 12.04.2010 безпідставно та воно підлягає скасуванню.
Що стосується вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо визначення в акті невиїзної документальної перевірки податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 26282,64 грн. за період з 01.10.2006 по 31.03.2007 та в сумі 82538,46 грн. за період з 01.04.2007 по 30.09.2009, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки, як вже було зазначено таке право відповідача визначено Законами України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та «Про державну податкову службу України».
Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні представником відповідача правомірність прийнятого рішення не доведено, у зв’язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 0000181710/0 від 12.04.2010 про визначення приватному багатопрофільному підприємству «Від» податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 82538,46 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що, оскільки судове рішення ухвалене на користь особи, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З урахуванням ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 31 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 06 вересня 2010 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги приватного багатопрофільного підприємства «Від» до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 0000181710/0 від 12.04.2010 про визначення приватному багатопрофільному підприємству "Від" податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 82538,46 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного багатопрофільного підприємства "Від" судовий збір у сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддяК.О. Пляшкова
суддя
суддя< Судді (учасники колегії) >
< Судді (учасники колегії) >