Справа №2-1568/10  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня  2010 року                                 Вінницький районний суд  Вінницької області

в складі:

головуючого судді                 Спринчука В.В.,

при секретарі                 Штойко О.П.,  

за участю представника позивача     ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності,

в с т а н о в и в :

До Вінницького районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на магазин розташований на його земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1

Позов мотивований тим, що в 2008 році позивач домовився з відповідачем про те, що відповідач за кошти позивача збудує на його земельній ділянці магазин, яким вони будуть користуватись разом. Оскільки нерухоме майно буде будуватись на земельній ділянці позивача та за його кошти, тому відповідач за власні кошти зобов’язався отримати необхідну дозвільну документацію на будівництво та здати в експлуатацію готову будівлю на протязі шести місяців після завершення будівництва. Для цього позивач дав довіреність відповідачу на представлення його інтересів в установах різних форм власності з необхідними повноваженнями. Будівництво магазину завершено в 2009 році, а приміщення магазину досі не здано в експлуатацію відповідачем. На неодноразові нагадування відповідач відмовляється виконувати свої зобов’язання та здати в експлуатацію збудовані приміщення, до того ж відповідачем не визнається право власності позивача на магазин.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позовну заяву.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, повідомлена належним чином, подала до суду письмову заяву в якій просить справу слухати у її відсутність, проти задоволення позову не заперечувала.

З’ясувавши позицію сторін в межах заявлених вимог та поданих сторонами доказів,  дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення .

Судом встановлено наступні факти та відповідні їх правовідносини.

В 2008 році сторони домовились про те, що позивач за кошти та на земельній ділянці позивача збудує магазин, яким вони будуть користуватись разом. Оскільки нерухоме майно буде будуватись на земельній ділянці позивача та за його кошти, тому відповідач за власні кошти зобов’язалась отримати необхідну дозвільну документацію на будівництво та здати в експлуатацію готову будівлю на протязі шести місяців після завершення будівництва. Для цього позивач дав довіреність відповідачу на представлення його інтересів в установах різних форм власності з необхідними повноваженнями. В 2009 році приміщення магазину було збудовано, але відповідач досі не оформив право власності позивача на нерухоме майно, порушивши взяті на себе зобов’язання. Відповідач відмовився від виконання взятих на себе зобов’язань, незважаючи на неодноразові про це вимоги відповідача.

Грошові кошти на будівництво надав позивач, йому не відомо чи почав позивач оформлювати правовстановлюючі документи на нерухоме майно. У позивача не має часу та коштів для того, щоб оформити приміщення, а також він не взмозі взяти для зазначених цілей кредит в банку під заставу збудованих приміщень, оскільки приміщення через вину відповідача не здано в експлуатацію. У позивача відсутня документація по будівництву магазину, оскільки будівництвом займався відповідач, натомість позивач замовив технічний паспорт на нерухоме майно, збудоване на його земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1. Згідно технічного паспорту окрім будинку Позивача розташований магазин, позначений на плані під літерою «Г» площею 26,9 кв.м. та магазин, позначений на плані під літерою «Г?» площею 57,9 кв.м., який складається з приміщення складу 1-1 площею 26,9 кв.м. та приміщення торгової зали 1-2 площею 47,2 кв.м.

Власником земельної ділянки, на якій збудовано приміщення магазинів, є позивач, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 750909, виданого Управлінням земельних ресурсів у Вінницькому районі Вінницької області 07.08.2008 року та зареєстрованого за № 010880200910.

Позивач повідомив відповідача про те, що збудовані приміщення є його власністю, оскільки побудовані на його землі та за його кошти, відповідач не визнав права власності відповідача, повідомивши що він теж володіє даним магазином.

За час судового розгляду за заявою позивача експертом Подільського центру судових експертиз було проведено судову будівельно-технічну експертизу, про що надано висновок № 921 від 07.09.2010 року, відповідно до якого магазин, позначений на плані під літерою «Г» площею 26,9 кв.м. та магазин, позначений на плані під літерою «Г?» площею 57,9 кв.м., який складається з приміщення складу 1-1 площею 26,9 кв.м. та приміщення торгової зали 1-2 площею 47,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1  збудовані з дотриманням вимог державних будівельних норм України, архітектурно – планувальні конструктивні рішення будівель та споруд відповідають БДН України, при їх будівництві враховані заходи щодо санітарно – гігієнічного благополуччя та пожежної безпеки населення, мають ступінь готовності 100%.

    Встановленим в суді фактам відповідають правовідносини, що виникли з приводу визнання права власності на самочинно збудовані будівлі, які регулюються Цивільним кодексом України, актами цивільного законодавства України, які не суперечать положенням ЦК України та які регулюють встановлені судом відносини сторін.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються наступними нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є  договори та інші право чини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу, яка зазначена вище.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення  зобов'язання  внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору;  2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на  вимогу  власника  (користувача)  земельної ділянки суд може визнати  за  ним  право  власності  на  нерухоме  майно,  яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.                        

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України,  право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 331 Цивільного кодексу України – право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.     Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи викладене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених ОСОБА_2 позовних вимог та необхідність захисту його прав у спосіб, встановлений ст. 16 Цивільного кодексу України, а саме шляхом визнання за ним права власності на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 15,16, 202, 321, 328, 331, 392, 509, 526, 530,  610, 611 ЦК України, 10, 57, 60, 209, 212, 213-215 ЦПК України,

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити.

Визнати право приватної власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно: магазин, позначений на плані технічного паспорту від 31 травня 2010 року під літерою «Г» площею 26,9 кв.м.; магазин, позначений на плані технічного паспорту від 31 травня 2010 року під літерою «Г?» площею 57,9 кв.м., який складається з приміщення складу 1-1 площею 26,9 кв.м. та приміщення торгової зали 1-2 площею 47,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд протягом десяти днів з моменту проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення, протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: