Справа №2а-63

                                                             2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2010 року суддя Ворошиловського районного суду м. Донецька Князьков В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом заступника прокурора Донецької області - прокурора міста Донецька до Донецької міської ради про визнання рішення протиправним та його скасування, суд –

ВСТАНОВИВ:

6.05.2009 року заступник прокурора Донецької області - прокурор міста Донецька звернувся до Ворошиловського районного суду м. Донецька із даною позовною заявою до відповідача, посилаючись на наступні обставини: 20 березня 2009 року Донецькою міською радою ухвалено рішення №29/36 „Про затвердження ОСОБА_1 матеріалів вибору земельної ділянки для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд, надання дозволу та вимог на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1».

Перевіркою, яка проведена прокуратурою міста, було встановлено, що це рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись правом, наданим ч.2 ст.20 Закону України „Про прокуратуру", прокурор міста 01.04.2009 року приніс протест до Донецької міської ради, в якому вимагав скасувати вказане рішення.

Донецькою міською радою на сесії, яка відбулася 24.04.2009 року, протест прокурора було відхилено. Відповідь до теперішнього часу щодо розгляду протесту до прокуратури не надійшла.

Перевіркою додержання законності при прийнятті вказаного рішення, встановлено, що воно прийнято з порушенням діючого законодавства, а саме:

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.

У теперішній час до розмежування земель державної та комунальної власності, усі землі в межах міста, є державною власністю, що підтверджується відсутністю у територіальної громади державного акту на право власності.

До розмежування земель державної та комунальної власності державою, відповідно до п.12 Перехідних положень ЗК України, міським радам делеговані повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів.

Цим ж пунктом закріплено, що розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи влади.

Як свідчать документи, витребувані з Управління Держкомзему у м.Донецьку Донецької області, та інша кадастрова документація вищезазначена земельна ділянка розташована за межами міста Донецька.

Тобто, приймаючи вказане рішення Донецька міська рада фактично вийшла за межі компетенції.

Просив визнати протиправним та скасувати рішення Донецької міської ради від 20 березня 2009 року Донецькою міською радою ухвалено рішення №29/36 «Про затвердження ОСОБА_1 матеріалів вибору земельної ділянки для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд, надання дозволу та вимог на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1».

В судове засідання прокурор не з’явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність. Просив позов задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, надавши письмові заперечення та заяву про розгляд справи у її відсутність, зазначивши, що згідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписи статей 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 12 Земельного кодексу України, пунктом 12 X Перехідних положень Земельного кодексу, встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади. Серед повноважень, перелічених в ст.12 Кодексу — передача земельних ділянок у власність громадянам відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту тридцять четвертого статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії.

Статтею 116 Кодексу встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначеним цим Кодексом.

Приймаючи рішення "Про затвердження ОСОБА_1 матеріалів вибору земельної ділянки для будування житлового будинку, господарських будівель та споруд, надання дозволу та вимог на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність по вул. Квірінга у Ленінському районі", Донецька міська рада керувалася Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельним кодексом України і діяла в межах наданих їй повноважень

Статтею 173 Кодексу встановлено, що межа району, села, селища, міста, району у місті — це умовна замкнена лінія на поверхні землі, яка відокремлює територію району у місті від інших територій.

Територією одного адміністративно-територіального утворення (району, села, селища, міста, району у місті) від інших територій відокремлює межа — умовна замкнена лінія на поверхні землі. Вона не тільки визначає зовнішні кордони території, але й має інше значення. Воно полягає в тому, що в межах території конкретного адміністративно-територіального утворення здійснюються повноваження компетентних органів, а саме органів місцевого самоврядування.

Проекти формування територій і встановлення меж адміністративно-територіальних утворень складаються з метою створення територіальних умов для самостійного вирішення органами місцевого самоврядування усіх питань місцевого життя. При цьому враховуються інтереси населення, що проживає на відповідній території.

Межа адміністративно-територіального утворення не є постійною. У процесі розвитку населених пунктів і збільшення в них кількості жителів вона може змінюватися шляхом включення нових земельних ділянок у межі адміністративно-територіального утворення.

У місті Донецьку немає встановленої межі населеного пункту в сенсі відповідному визначенню Кодексу. Історично склалися декілька меж:

1.   Межа земель Донецької міської ради геодезично не встановлена. Визначається встановленими межами суміжних районних рад (Старобешівський, Волнговахський, Марїнський), а також встановленими межами розпайованих земель колишнього радгоспу "Грузськой". У випадку даної справи — Старобешівський.

2.   "Межа міста" - лінія, зобов'язана обмежувати територію, яка підлягає урбанізації і забудові. Впродовж минулих років руйнує на декілька тисяч гектар. Мікрорайони Широкий, Цвіточний, Донський, житлові масиви Авдот'їно, Широкий, Червоне, Хорошево, північний промисловий вузол та інші містобудівні утворення вже давно переступили цю "межу".

3. Існуюча (але юридично не закріплена) межа міста, в просторі якої ведеться державний земельний облік (форма 6-зем) Донецьких міських земель.

Розробленим генеральним планом пропонується, у відповідності з сенсом закладеним у визначення меж населеного пункту Земельним кодексом України, встановити південну межу міста по межі земель Донецької міської ради за винятком сформованих земель міста Моспіно — адміністративно підлеглого Донецькій міській раді.

Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України, усі землі в межах території України за основними цільовим призначенням поділяють на дев'ять самостійних категорій.

У порівнянні з раніше чинним земельним законодавством у складі земель України сталися суттєві зміни. Так, замість земель населених пунктів, які раніше визнавалися законом як самостійна категорія земель, а фактично згідно Конституції України є одиницею в системі адміністративно-територіального устрою держави, запроваджено нову категорію земель- землі житлової та громадської забудови.

Таким чином, у відповідності до вимог Кодексу (вступив в дію з 01.01.2002р.), землі населених пунктів відносяться до земель житлової та громадської забудови.

Статтею 38 Кодексу визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової та громадської забудови, громадських будівель та споруд, інших об'єктів загального користування. Отже, обов'язковою умовою для віднесення відповідних земельних ділянок до земель житлової та громадської забудови є знаходження їх в межах населених пунктів (міст, селищ і сіл), а також специфічне цільове призначення для розміщення житлової забудови, громадських будівель та споруд, інших об'єктів загального користування, тобто вони використовуються як просторово-територіальна основа.

В межах території населених пунктів розташовуються різні за своїм призначенням земельні ділянки. Одні з них слугують місцем проживання, інші — місцем здійснення виробничої та іншої діяльності, використовуються для комунально-побутових і соціально-культурних цілей тощо. Але серед цих земель в межах населених пунктів найважливіше значення мають землі житлової та громадської забудови.

Картографічні матеріали були надані Управлінням Держкомзему у місті Донецьку Донецької області. Разом з тим, судом не було враховано та не з'ясовано, що оскаржуємоє позивачем рішення було винесено на підставі позитивного висновка Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області. Відповідно до цього Висновку, Управління земельних ресурсів Донецької міської ради вважає за можливе передати ОСОБА_1 земельну ділянку для будування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Квірінга у Ленінському районі

Крім того, Управлінням Держкомзему у місті Донецьку Донецької області земельній ділянці, на розробку проекту відведення якої було надано дозвіл, присвоєно кадастровий номер згідно з індексованою кадастровою картою міста Донецька.

Саме до компетенції Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області відносяться повноваження щодо надання Висновку про можливість передачі земельних ділянок у власність, присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, ведення державного обліку земель за формою 6-зем.

І відповідно до цього обліку земельна ділянка, яка була віднесена Управлінням Держкомзему у місті Донецьку Донецької області до земель Донецької міської ради.

Відповідно до рішення Донецької міської ради "Про затвердження ОСОБА_1 матеріалів вибору земельної ділянки для будування житлового будинку, господарських будівель та споруд, надання дозволу та вимог на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність по вул. Квірінга у Ленінському районі", ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність.

На підставі вищевикладеного, Донецька міська рада вважає, що вказане рішення міськради від 20.03.2009 року № 29/36 "Про затвердження ОСОБА_1 матеріалів вибору земельної ділянки для будування житлового будинку, господарських будівель та споруд, надання дозволу та вимог на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність по вул. Квірінга у Ленінському районі" прийняте на підставі норм діючого законодавства України, а адміністративний позов прокурора міста Донецька задоволенню не підлягає.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 20 березня 2009 року Донецькою міською радою ухвалено рішення №29/36 „Про затвердження ОСОБА_1 матеріалів вибору земельної ділянки для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд, надання дозволу та вимог на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1».

Керуючись правом, наданим ч.2 ст.20 Закону України „Про прокуратуру", прокурор міста Донецька 01.04.2009 року приніс протест до Донецької міської ради, в якому вимагав скасувати вказане рішення.

Донецькою міською радою на сесії, яка відбулася 24.04.2009 року, протест прокурора було відхилено. Відповідь до теперішнього часу, щодо розгляду протесту, до прокуратури не надійшла.

Однак суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням діючого законодавства, а саме: земельна ділянка, щодо якої ухвалено вказане рішення, знаходиться за межами міста  Донецька, що підтверджується картографічними матеріалами.

Компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями встановлена статтею 122 Земельного кодексу України.

Частиною 1 цієї  статті визначено, що міські  ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності  територіальних громад. Таких земель  у місті  Донецьку немає.

Про останнє свідчить відсутність у територіальній громади міста Донецька державного акту на право власності на землю.  

Саме цей  документ є єдиним доказом  виникнення права власності у  розумінні  частини 4  статті 70 КАС України та статті 14 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності».

Разом з тим, пунктом 1 Прикінцевих положень Закону України «Про оренду землі», як і пунктом 12  Перехідних положень Земельного кодексу України, встановлено, що до розмежування земель  державної та комунальної власності орендодавцями (розпорядниками) земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих  у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Тобто, державою тимчасово делеговано право міськими радами розпоряджатися землями державної власності, але ж тільки тими, які знаходиться у межах населених пунктів.

Отже, приймаючи вказане рішення Донецька міська рада в порушення вимог статті  13 Конституції України, вийшла за межі компетенції, наданої їй діючим законодавством.  

За таких обставин, суд вважає, що ухвалюючи рішення №29/36 від 20.03.2009 року, відповідач вийшов за межі наданих йому чинним законодавством повноважень, а тому це рішення є протиправним і з цих підстав підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.10, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст.158-163 КАС України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:

Позов заступника прокурора Донецької області - прокурора міста Донецька до Донецької міської ради про визнання рішення Донецької міської ради №29/36 «Про затвердження ОСОБА_1 матеріалів вибору земельної ділянки для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд, надання дозволу та вимог на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність по вул. Квірінга в Ленінському районі» протиправним та його скасування – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Донецької міської ради №29/36 «Про затвердження ОСОБА_1 матеріалів вибору земельної ділянки для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд, надання дозволу та вимог на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність по вул. Квірінга в Ленінському районі».

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суд через даний суд протягом 10 днів після її проголошення.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька                                               Князьков В.В.