Справа №2-1102/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

        06 жовтня 2010 р.                               Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого                                              судді   Болоніної М.Б.

за участю секретаря                                              Шарапової О.О.                                  

                  позивача                                               ОСОБА_1

                  представника відповідача                  ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні у м.Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вільногірської міської ради (третя особа – КП «БТІ м.Вільногірська») про визнання майна спільною частковою власністю співвласників,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до виконавчого комітету Вільногірської міської ради (далі – виконком) про визнання майна спільною частковою власністю співвласників, в якому зазначає наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22.01.2001р., яке було видане на підставі розпорядження виконкому від 20.12.2002р. №424, позивачу та її бабусі – ОСОБА_3 на праві приватної, спільно-сумісної власності належить квартира у АДРЕСА_1

  ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_3 померла, за своє життя заповітів вона не складала, позивач є спадкоємцем 4-ї черги за законом. Після смерті  бабусі позивач у встановлений законом строк звернулась до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини, де їй було роз’яснено про необхідність визначення частки кожного з співвласників у спільному майні.

Відповідач як орган приватизації державного (комунального) житлового фонду самовільно, без згоди співвласників, визначив житло позивача та її бабусі як спільно-сумісну власність, що суперечить діючому законодавству України і унеможливлює отримання позивачем спадщини.    

Позивач просить визнати спірну квартиру спільною частковою власністю її та її бабусі  і визначити частку кожного зі співвласників в рівних долях, тобто у розмірі 1/2 частки.

  Третя особа КП «БТІ м.Вільногірська» своєю телефонограмою (ар.с.11) просила розгляд справи проводити без  участі їх представника,  позовні вимоги визнала.  

  Позивач у судовому засіданні свій позов повністю підтримала, суду пояснила, що за життя бабусі суперечок між ними щодо розміру часток квартири не виникало, вони вважали себе рівноправними власниками квартири, за визначенням або виділенням часток у спільному майні до відповідних органів не звертались. Після укладення шлюбу позивач змінила своє прізвище ОСОБА_4 на прізвище чоловіка – ОСОБА_1.  

 Представник відповідача заперечень проти позову не висловив.

 Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, у тому числі свідоцтво про право власності  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на житло від 22.01.2001р. (ар.с.4), технічний паспорт на квартиру (ар.с.5-6),  свідоцтво про шлюб позивача з ОСОБА_5 (ар.с.7), свідоцтво про смерть   ОСОБА_3 (ар.с.8), суд доходить до висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем, оскільки це передбачено діючим законодавством, не порушує прав та інтересів інших осіб.

 Згідно ст.ст.355,356,357 ЦК України майно, що є у власності співвласників, належить їм на праві спільної власності (спільне майно) і може належати особам на праві спільної часткової або спільної сумісної власності, спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно; власність співвласників із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю; частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.  

 Під час судового розгляду справи було з’ясовано, що на момент приватизації квартири органом приватизації було встановлено спільну сумісну власність позивача та її бабусі, вони   вважали себе рівноправними власниками квартири, спорів з цього приводу між ними не виникало, тобто існують підстави для визнання квартири спільною частковою власністю позивача та її бабусі і визначення за співвласниками квартири по 1/2 частки у праві їх власності на спільне майно.

 На відшкодуванні своїх судових витрат за рахунок відповідача позивач не наполягала.

Керуючись ст.ст.130,174,209,212,213,215,218 ЦПК України, ст.ст.355,356,357 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

  Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вільногірської міської ради про визнання майна спільною частковою власністю співвласників задовольнити.

Визнати квартиру, розташовану у АДРЕСА_1 спільною частковою власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Визначити, що розмір частки у праві спільної часткової власності на квартиру у АДРЕСА_1 що належить  ОСОБА_1 та ОСОБА_3,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, становить по  1/2 за кожним співвласником.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Копію повного рішення направити третій особі –  КП «БТІ м.Вільногірська» в порядку ст.222 ЦПК України.

СУДДЯ                                                           М.Б.БОЛОНІНА