Справа № 2-3279/07

РІШЕННЯ

Іменем України

«02» квітня 2007 року

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого     - судді Гуревського В.К.

за секретаря                          - Варнавська В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про розірвання шлюбу на підставі того, що спільне життя з відповідачем не склалося. Як причину припинення подружніх відносин позивач вказує, що за час перебування у шлюбі між сторонами постійно виникали непорозуміння та сварки у зв'язку з частими пізніми поверненнями відповідача додому у нетверезому стані, коли він дозволяє собі скандалити та здійснювати фізичне насилля, що негативно впливає на виховання дітей. У позивача пропало почуття любові і поваги до відповідача. Відповідач в судове засідання з'явився, позов про розірвання шлюбу не визнав, заперечував проти тверджень позивача в позовній заяві, та просив суд повторно надати сторонам строк для примирення. Враховуючи, що вжиті судом заходи щодо примирення подружжя не призвели до відновлення шлюбу, а позивач заперечувала проти надання повторного строку для примирення, посилаючись на те, що це не призведе до примирення сторін, суд не вважає за доцільне надавати сторонам повторний строк для примирення.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову.

У судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 08 червня 1991 року, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис № 76. Від шлюбу є двоє неповнолітніх синів: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 народження. Цей шлюб у сторін є першим.

Сторони подружні відносини не підтримують. Причиною розпаду сім'ї послужило те, що сторони втратили взаєморозуміння, почуття любові й поваги один до одного. Відносини стали існувати лише формально. За час шлюбу між сторонами постійно відбувалися сварки та скандали. Зі слів позивача відповідач, під час спільного проживання, знаходячись у нетверезому стані, застосовував до неї фізичну силу, у зв'язку з чим ОСОБА_1. неодноразово викликала міліцію. Така поведінка відповідача, зі слів позивача, негативно впливає на виховання дітей.

Вжиті сторонами спроби до примирення виявилися безрезультатними та не привели до відновлення сім'ї. Вжиті судом міри в порядку статті 111 Сімейного кодексу України щодо примирення чоловіка і жінки також не привели до відновлення сім'ї.

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя, та їх неповнолітніх дітей. Враховуючи інтереси дітей, суд вважає можливим визначити місце їх проживання з матір'ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання чоловіка й дружини та збереження шлюбу суперечать інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення. Враховуючи, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватись на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (ст. 1 СК України), суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу.

Витрати по оплаті держмита при оформленні реєстрації розірвання шлюбу в органах РАГС суд вважає за необхідне покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 30, 60, 61, ст. 215 ЦПК України, СУД-

ВИРІШИВ:

Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрований міським бюро РАЦС м. Анадир, Магаданської області 08 червня 1991 року, актовий запис № 76, розірвати. При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_2 державне мито у розмірі 17,0 гривень, ОСОБА_1 - від сплати звільнити. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.