Справа №22ц-1022/2007 Категорія 19/21

Головуючий в І інстанції - Тимченко С.О. Доповідач - Можелянська З.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого -Рудь В.В

суддів              - Ремеза В.А., Можелянської З.М.

при секретарі - Худолій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеля­ційними скаргами Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещас­них випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді та ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської об­ласті від 17.10.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення ви­конавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді про стягнення страхової виплати за моральну шкоду,-

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Павлограді про стягнення страхової виплати за моральну шкоду (а.с.2-3).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він з 25.09.1984 року по 26.11.2004 року працював на вугільних підприємствах ВАТ «Павлоградвугілля» та за час ро­боти отримав професійні захворювання. На підставі чого, за висновком МСЕК від 26.01.2004 року йому встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 30%, а також визнано інва­лідом 3 групи безстроково (а.с.17). В зв'язку з чим, у відповідності до ст.ст.21,28,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», просив суд стягнути на його користь з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді стра­хову виплату за моральну шкоду у розмірі 40000 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.10.2006

року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково, на його користь з Відділення виконав­

чої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профе­

сійних захворювань України в м.Павлограді стягнуто 15000 грн. страхової виплати за моральну

шкоду, завдану в наслідок отримання професійного захворювання (а.с.42-43).                       

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати судове рішення, в зв'язку з невідпо­відністю висновків суду обставинами справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити йо­го позовні вимоги в повному обсязі (а.с.46).

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Павлограді ста­вить питання про скасування рішення суду, посилаючись на відсутність медичного висновку щодо спричинення позивачу моральної шкоди та на зупинення дії в 2006 році Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробни-

цтві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині, що сто­сується відшкодування моральної шкоди (а.с.47-48).

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах дово­дів апеляційних скарг та заявлених вимог, заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суд­дів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а апеляційна скарга відповідача частковому задоволенню, а рішення суду зміні, з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив факт отримання ОСОБА_1. професійного захворювання під час роботи з 25.09.1984 року по 26.11.2004 року на вугільних підприємствах ВАТ «Павлоградвугілля», в наслідок чого за висновком МСЕК від 26.01.2004 року його визнано інвалідом 3 групи та встановлено 30% втрати професійної працездатності (а.с. 17), та прийшов до обгрунтованого висновку, що в зв'язку з отриманим професійним захворюванням, позивачу спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню шляхом стягнення з відповідача страхової виплати за моральну шкоду у відповідності до вимог ст.ст.21,28,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробни­цтві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність медичного висновку щодо фак­ту спричинення ОСОБА_1. моральної шкоди не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у відповідності до вимог ч.З ст.34 зазначеного вище Закону, вирішення питання щодо моральної шкоди віднесено до компетенції суду, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про доведе­ність її спричинення позивачеві.

Виходячи з дійсних обставин справи та наслідків, які наступили, розміру втрати позива­чем професійної працездатності та групи інвалідності, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та вважає можливим зменшити розмір стягнутої мо­ральної шкоди до 8000 грн., задовольнивши апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захво­рювань України в М.Павлограді частково.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Павлограді задо­вольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.10.2006 року змінити.

Зменшити стягнуту з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді стра­хову виплату за моральну шкоду на користь ОСОБА_1 до 8000 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.