Справа №22ц-477/200бр. Головуючий в 1 інстанції Стасовська Л. І
Категорія-21 Доповідач Козлов С.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2007 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Перцової В.А.,
суддів: Козлова С.П., Повєткіна В.В.,
при секретарі: Білоус A.M., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВВД ФССНВ в м. Дніпродзержинську, третя особа: ВАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського", про стягнення страхової виплати та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Заводського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2006 року стягнуто з ВВД ФССНВ в м. Дніпродзержинську на користь ОСОБА_1. 14048 грн. одноразової допомоги.
В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права ОСОБА_1. просить змінити рішення суду, стягнувши з відповідача на її користь 74491,80 грн. одноразової допомоги.
ВВД ФССНВ в м. Дніпродзержинську у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність та неповне з"ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1..
Розглянувши справу, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.
Стягуючи з відповідача на користь позивачки одноразову допомогу у зв"язку з загибеллю її сина на виробництві суд виходив з того, що відповідач забов"язаний відшкодувати позивачці таку шкоду на підставі Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" /набравшого чинності з 01.04.2001р./.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1. загинув син позивачки - ОСОБА_2. під час роботи електромонтером у ВАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім, Дзержинського", про що було складено акт по формі Ф-1 від 27.02.1998 р. та у зв"язку з чим позивачка має право на одержання одноразової допомоги у розмірі не менше п"ятирічного заробітку потерпілого (а.с.6-15).
Тобто спірні правовідносини виникли у 1998 році, у якому вищеназвана норма Закону ще не діяла.
Згідно зі ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часу, крім випадків, коли він пом"якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов"язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно з п.п.30,32 „Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або вповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов"язків", затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993р., яки діяли на час виникнення спірних правовідносин, виплати суми відшкодування шкоди проводяться власником, з вини якого настало ушкодження здоров"я внаслідок нещасного випадку...
При розгляді справи суд зазначені обставини та норми закону не врахував і залишив без уваги.
Відповідно до ч.2 п.З Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" уся заборгованість потерпілим та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної(немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я, виплачується цими підприємствами, установами та організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Між тим, ВАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського" не ліквідовано і в цей час діє.
Таким чином, обов'язок по відшкодуванню позивачці зазначеної шкоди законодавством покладений на це підприємство. Але, позивачка вказаних позовних вимог до нього не заявляла, зазначивши його в позові третьою особою, а суд його у встановленому порядку в якості відповідача до участі у справі не притягнув, вирішивши при цьому питання про його права та обов'язки.
Крім того, суд в порушення вимог ст.ст.213-215 ЦПК України у встановленому порядку не розглянув і не вирішив позовні вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди, зазначивши в рішенні лише про відмову позивачки від них, в той час коли процесуальним законодавством передбачено вирішення цього питання окремою ухвалою суду з роз'ясненням позивачці правових наслідків такої відмови.
А стягуючи з відповідача державне мито на користь держави, суд залишив без уваги положення Декрету КМУ від 21 січня 1993 року №7-93 „Про державне мито" (з наступними змінами), згідно з яким відповідач звільняється від такої сплати.
Вказані порушенням норм матеріального та процесуального права є безумовними підставами для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст.307,311 ч.1 п.п.4,5 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ;
Апеляційні скарги ВВД ФССНВ в м. Дніпродзержинську та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців.