АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-143\2007 Головуючий 1 інстанції Мороз В.П.
Категорія 11\18 Доповідач Петренко І.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2007 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Петренко І.О.
суддів Болтунової Л.М., Лаченкової О.В.
при секретарі Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову ,-
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2005 року ОСОБА_4 звернулась до суду і просила стягнути з відповідачів ОСОБА_2. та ОСОБА_3 32 442 грн. , обґрунтовуючи свої вимоги тим , що згідно договору позики , яким ОСОБА_2. отримала від позивачки 1500 доларів США. Протягом часу розгляду справи , позивачка свої вимоги уточнювала та доповнювала.
Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2005 року ( ар. сп.45) з метою забезпечення позовних вимог на кв. АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, що належить ОСОБА_3 було накладено арешт.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2005 року ( ар. сп. 25) до участі в справі у якості відповідачки було залучено ОСОБА_1 , якій згідно договору купівлі-продажу від 15 вересня 2004 року належить квартира АДРЕСА_1в м. Дніпропетровську (ар. сп. 18).
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2006 року позов ОСОБА_4задоволено частково і з ОСОБА_2. та ОСОБА_3 на користь позивачки стягнуто 25072 грн. 90 коп. та судовий збір , в решті позовних вимог відмовлено.
В заяві від 12 квітня 2006 року ( ар. сп. 93) ОСОБА_1. просить зняти арешт з кв.АДРЕСА_1в м. Дніпропетровську , а ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2006 року їй в задоволенні клопотання про зняття арешту відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування ухвали Індустріального суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2006 року та просить скасувати заходи по забезпеченню позову ОСОБА_4.
Вислухавши учасників процесу , вивчивши матеріали справи , законність та обґрунтованість ухвали судді , колегія суддів вважає , що апеляційну скаргу слід задовольнити , а ухвалу судді слід скасувати за наступними підставами.
Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб , які беруть участь у справі , може вжити заходи забезпечення позову. Таке забезпечення допускається на будь-якій стадії розгляду справи , якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2005 року ( ар. сп. 45) було накладено арешт на кв. АДРЕСА_1в м. Дніпропетровську, що належить ОСОБА_3
Однак, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2005 року до участі в справі було залучено ОСОБА_1, яка звернулась до суду 5 квітня 2005 року з заявою про зняття арешту з вище вказаної квартири.
Заочним рішенням від 14 березня 2006 року з ОСОБА_2. та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто 25 072 грн.90 коп. , в перегляді якого ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2006 року відмовлено і рішення на цей час не оскаржується.
Постановлюючи оскаржувану ухвалу від 24 квітня 2006 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1. про скасування заходів забезпечення позову суд виходив із того , що згідно з даними матеріалів справи , а саме - витягу з державного реєстру право чинів спірна квартира знаходиться у власності та зареєстрована в органах ДМБТІ за ОСОБА_3 , а доказів того , що вказана квартира знаходиться у власності ОСОБА_1. суду не було надано.
Однак , з такими висновками погодитись не можна оскільки , як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15 вересня 2004 року ( ар. сп.18,40, 43) ОСОБА_3 продав , а ОСОБА_1. купила вище вказану квартиру , про що було складено договір , який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 3475. Продаж квартири було здійснено до застосування засобів забезпечення позову , а тому збереження арешту на цей час є необгрунтованим .
У відповідності до роз"яснень , що містяться у п. 4,10 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду , за винятком випадків , коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини , що зумовили його застосування, а саме застосування заходів забезпечення передбачає наявність спору між сторонами по справі.
Оскільки вище вказаний договір купівлі-продажу спірної квартири не було оскаржено ,і він є дійсним на цей час, а з ОСОБА_1. ніякі суми стягнуті не були на користь позивачки , підстав для збереження засобів забезпечення позову ОСОБА_4 та виконання прийнятого рішення суду за рахунок спірної квартири - не має.
Виходячи з вищенаведеного , керуючись ст.ст. 304,307,312,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2006 року скасувати.
Скасувати заходи забезпечення позовних вимог ОСОБА_4, прийнятих ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2005 року, у вигляді арешту кв. АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .