Справа №22ц-270/07 Головуючий у 1 інстанції- Костюкевич O.K.
Категорія -19 Доповідач - Русинчук М.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 квітня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Сівчука Є.І.,
суддів- МудренкоЛ.І., РусинчукаМ.М
при секретарі - Масляній СВ., розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» (далі - ВАТ «Луцьке РТП») про визнання незаконними дій та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача на рішення Луцького міськрайонного суду від 11 грудня 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі:
позивач - ОСОБА_1;
представник позивача - ОСОБА_2;
відповідач - відкрите акціонерне товариство «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»;
представник відповідача - Нарбут Олег Миколайович.
Колегія суддів
встановила:
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 11 грудня 2006 року позов задоволено.
Постановлено стягнути з ВАТ «Луцьке РТП» на користь ОСОБА_1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 200 грн. судових витрат та в доход держави 17 грн. судового збору і 7,5 витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Додатковим рішенням цього ж місцевого суду від 14 лютого 2007 року постановлено визнати незаконними дії ВАТ «Луцьке РТП» щодо ненадання ОСОБА_1 чергової відпустки у зручний для нього час.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин справи, які суд вважає
встановленими, неповне з'ясування обставин справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це відповідає обставинам справи, що керівником ВАТ «Луцьке РТП» відмовлено працівнику цього підприємства ОСОБА_1, який як інвалід третьої групи і дитина війни (а. с.7, 8) відповідно до пунктів 2, 10 частини 13 статті 10 Закону України «Про відпустки», абзацу З статті 5 Закону України від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» має право на надання за його бажанням щорічної відпустки у зручний для нього час, у наданні такої відпустки за 2004-2005 роки з 3 квітня 2006 року, як про це просив позивач.
Ця обставина підтверджується постановою Луцького міськрайонного суду від 17 травня 2006 року про притягнення генерального директора ВАТ «Луцьке РТП» Приступи С.В. за частиною 1 статті 41 КпАП України, якою його визнано винним у порушенні вимог законодавства про працю, в тому числі і статті 10 Закону України «Про відпустки» щодо надання щорічної відпустки за бажанням працівника, який є інвалідом, у зручний для нього час. З протоколу про адміністративне правопорушення (а. с. 53, 54) вбачається, що цей епізод правопорушення стосується ОСОБА_1
Відповідно до частини 4 статті 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Оскільки факт неправомірної відмови позивачу у наданні йому відпустки у зручний для нього час з боку керівника ВАТ «Луцьке РТП» встановлено згаданою постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, ця обставина згідно з наведеною нормою процесуального права не підлягає доведенню в розглядуваній справі.
Виходячи з наведеного, за наявності факту порушення відповідачем зазначеного трудового права позивача, яке призвело до моральних страждань останнього, суд першої інстанції відповідно до вимог статті 237-1 КЗпП України обгрунтовано стягнув в користь ОСОБА_1 з відповідача на відшкодування спричиненої ним моральної шкоди 500 грн., розмір якої, як це передбачено статтею 23 ЦК України, визначено з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань позивача, який через це порушення не зміг реалізувати свої наміри пройти в лікувальному закладі діагностику стану свого здоров'я.
Доводи апелянта, які зводяться до заперечення факту порушення ним трудових прав позивача, спростовуються згаданою постановою суду у справі про адміністративне правопорушення.
Його посилання на неправильний розподіл судових витрат між сторонами є безпідставними, оскільки встановлене частиною 1 статті 88 ЦПК України правило щодо відшкодування цих витрат позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, стосується випадків вирішення судом вимог майнового характеру, до яких жодна із двох розглядуваних позовних вимог не відноситься.
Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог
матеріального і процесуального права, а наведенні в ньому висновки відповідають обставинам справи.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача ВАТ «Луцьке РТП» відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 11 грудня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.