Справа № 22-10353/10                                

Головуючий у 1 інстанції: Оксюта Т.Г.

                                Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2010  року  Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

в складі:       головуючого - судді  Шебуєвої В.А.,

              суддів: Українець Л.Д., Черненко В.А.,

               при секретарі  Гладун Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом‘янському районі м. Києва на постанову Солом‘янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2009 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Солом‘янському районі м. Києва про поновлення строку, визнання дій неправомірними, зобов‘язання нарахувати та виплатити соціальну допомогу, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Солом‘янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2009 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Солом‘янському районі м. Києва про поновлення строку, визнання дій неправомірними, зобов‘язання нарахувати та виплатити соціальну допомогу.

Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Солом‘янському районі м.Києва щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни. Зобов‘язано  Управління Пенсійного фонду України в Солом‘янському районі м.Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку, передбачену  ст.6   Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов‘язкове пенсійне страхування» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за виключенням здійснених виплат Управлінням Пенсійного фонду України в Солом‘янському районі м.Києва у 2008 році. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн.40 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати постанову Солом‘янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2009 року, прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Посилається на те, що оскаржуване судове рішення постановлено із порушенням норм матеріального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна  скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, на порушення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” безпідставно не здійснював позивачці, яка є дитиною війни, нарахування щодо підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому  суд  врахував заяву Управління Пенсійного фонду України в Солом‘янському районі м. Києва на підставі положень  ст. 100 КАС України,  задовольнив позов в межах  річного строку для захисту прав та інтересів ОСОБА_1 та зобов‘язав відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку, передбачену  ст.6   Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов‘язкове пенсійне страхування» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за виключенням здійснених виплат у 2008 році.

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»від 28.12.2007 р. в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.2008 року за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».

Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що дане рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що після  прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни, і, з часу прийняття цього рішення у позивача відновилося право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 304-1, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом‘янському районі м.Києва відхилити,  а постанову Солом‘янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий                        

Судді