КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.05.2007                                                                                           № 42/45

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Капацин  Н.В.

 суддів:                                          Смірнової  Л.Г.

                                        Малетича  М.М.

 при секретарі:                     Кулачок О.А. 

 За участю представників:

 від позивача -ОСОБА_1.;

від відповідача -Габрієль Я.В. (дов. №19 від 19.02.2007);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Електроприладпостач"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.02.2007

 у справі № 42/45 (Паламар П.І.)

 за позовом                               Фізична особа - підприємця ОСОБА_1

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Електроприладпостач"

 про                                                  стягнення боргу, неустойки, ціна позову 3332,04 грн

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2007 у справі №42/45 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства  „Електроприладпостач” (далі-відповідач) на користь фізичної  особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-позивач) 3065,81грн. боргу, 90,54грн. пені, 102,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань та не оплатив вартість наданих позивачем  юридичних послуг   протягом червня-серпня 2006 року.

Посилаючись на те, що рішення  суду прийняте з порушенням норм матеріального  та процесуального права, відповідач   звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення  та прийняти нове рішення, яким у задоволенні  позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач   посилається на  те, що судом першої інстанції не було досліджено та надано належної оцінки пунктам 2.1 та  4.1 договору  від 03.01.2006, в яких зазначено, що за роботу виконану позивачем, відповідач щомісячно перераховує суму у розмірі 1080,00 грн., вказана сума включала в себе виконання роботи, передбаченої пунктом 2.1 договору від 03.01.2006, в обсязі 10 годин.

Згідно з пунктом 2.1 договору від 03.01.2006, обсяг послуг, обов'язок надання яких взяв на себе позивач, містив перелік, що складався з робіт двох видів. Перший вид робіт включав в себе ті роботи, що повинні були виконуватися позивачем за власною ініціативою.

Представники сторін в судове засідання з'явилися. Відповідач підтримав доводи, які були викладені в апеляційній скарзі. Позивач проти доводів, які викладені в  апеляційній скарзі заперечив  з тих самих підстав, що викладені ним в позові.

          Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Між позивачем та відповідачем  03.01.2006 було укладено  договір щодо надання юридичних послуг (далі-договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався   надавати відповідачеві юридичну допомогу  в обсязі та на  умовах, передбачених договором, а  відповідач  зобов'язувався  оплатити отримані послуги.

Обсяг  юридичних послуг   визначений  пунктом 2 договору, а порядок оплати отриманих відповідачем послуг передбачений пунктом 4 договору.

Аналізуючи  вищезазначені пункти  договору судова колегія дійшла висновку, що  комплекс послуг позивача полягав  у здійсненні  однієї або кількох дій  з виконання правової допомоги, яка  могла бути  ініційована дорученням відповідача, або незалежно від наявності замовлення, повинна  виконуватися позивачем за власною ініціативою. Так  зокрема,  пунктом „е” підпункту 2.1 пункту 2 договору  передбачено обов'язок  позивача  інформувати  відповідача про  нове законодавство, організовувати  спільно з іншими підрозділами вивчення  керівними працівниками  та спеціалістами  відповідача нормативних актів, що стосуються  їхньої діяльності. 

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 договору  відповідач зобов'язувався  за роботу, виконану позивачем, щомісячно   перераховувати  суму у розмірі 1080,00грн., яка включає в себе  виконання правової  роботи, передбаченої підпунктом 2.1  пункту 2 договору, в обсязі 10 годин. Сума, передбачена  підпунктом 4.1 пункту 4 договору  повинна бути сплачена відповідачем наперед,   не пізніше  десятого  числа  поточного місяця (підпункт  4.2 пункту 4 договору).  Відсутність  об'ємів правових робіт, яка виконується за заявками відповідача, не позбавляє останнього  обов'язку сплати щомісячної суми правового обслуговування, передбаченої  підпунктом  4.1 пункту 4 договору (підпункт 4.4 пункту 4 договору).

Строк дії договору  було встановлено з моменту його підписання до 31.12.2006, а також передбачено, що договір може бути розірвано  кожною із сторін достроково з попередженням другої сторони за один місяць.

Як вбачається з матеріалів справи,  між сторонами досягнуто згоди щодо дострокового розірвання договору  з 26.08.2006.  Зазначений факт також не заперечили представники сторін у судовому засіданні, тому судова колегія погоджується з висновком  суду першої інстанції, щодо дострокового розірвання договору.

 Відповідно до приписів статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України) господарським зобов'язанням є зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити на користь іншого суб'єкту певну дію, або утриматися від певної дії, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

  За загальними правилами господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  Одностороння відмова від  зобов'язання  або одностороння  зміна його  умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Зобов'язана  сторона має  право  відмовитися від виконання  зобов'язання у разі неналежного  виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання  (статей 525, 526,   Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), 193 ГК України).

  Відповідно до приписів  статті 901 ЦК України за договором  про надання  послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується  за завданням другої сторони (замовника) надати послугу,  яка споживається  в процесі  вчинення певної дії або  здійснення  певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити  виконавцеві  зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.  Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в  порядку, що встановлені договором (стаття 903 ЦК України).

Як на підставу своїх вимог, позивач надав акти  про надання юридичних послуг  від 30.06.2006, від 31.07.2006 та від 31.08.2006, які було направлено відповідачеві цінними листами, проте не підписані останнім та не повернуті позивачеві. Зі змісту вищезазначених актів вбачається, що   позивачем у період з 01.06.2006 до 31.08.2006 було  виконано  певні роботи, зокрема:  здійснено перевірку  відповідності вимогам  законодавства  внутрішніх документів  відповідача, надано допомогу відповідачеві  з підготовки та правильного оформлення документів;    підготовлено та розроблено різного роду договори, що укладалися між відповідачем  та іншими підприємствами та громадянами, надавалася допомога  щодо організації контролю за виконанням  цих договорів;  здійснювалося слідкування   за застосуванням  передбаченим  законом  та договором  санкцій по відношенню  до контрагентів, що не виконують договірних зобов'язань,  надавалася допомога з організації та здійснення контролю за дотриманням відповідачем встановленого чинним законодавством порядку  продажу та приймання продукції і товарів за кількістю та якістю; надавалися консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникли у  діяльності відповідача;   здійснювалося інформування  відповідача про нове законодавство, було організовано спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами відповідача нормативних актів, що стосуються їхньої діяльності; було надано  роз'яснення  та консультації з митного законодавства.

Підпунктом  4.1. пункту 4 договору на відповідача покладено обов'язок  щодо оплати 1080,00грн., які сплачуються  позивачеві за надані ним послуги передбачені  підпунктом 2.1 пункту 2 договору, які  включають в себе також послуги, що не потребують доручення відповідача, тому судова колегія погоджується з висновком  суду першої інстанції, щодо  посилання на  підпункт 4.4 пункту 4, яким передбачено обов'язок  відповідача оплатити  щомісячну суму  правового обслуговування, передбачену підпунктом 4.1 пункту 4 договору за відсутністю об'ємів правових робіт, які виконуються за заявками відповідача.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і   позивача який повинен довести факт належного виконання своїх зобов'язань, передбачених умовами договору.

Відповідачем не було доведено, у відповідності до приписів ст.. 33 ГПК України, факту  невиконання позивачем зобов'язання щодо надання послуг з поточного правового обслуговування та порушення умов договору.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.07 по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Електроприладпостач” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста м. Києва від 20.02.2007 року залишити без змін.

2.Матеріали справи № 42/45 повернути до Господарського суду м.Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                          Смірнова  Л.Г.

                                                                                          Малетич  М.М.

 05.06.07 (відправлено)