ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

_________________________________________________________________________________________________

І м е н е м     У к р а ї н и

Р І Ш Е Н Н Я

20 вересня 2010 р.           Справа 15/54-10

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Хмельницької обласної філії  ПАТ "Укрсоцбанк", м. Хмельницький     

до: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Вінниця  

про стягнення 3982,40 грн. та 5697,71 дол. США

Головуючий суддя          

Cекретар судового засідання  

за участю представників:

          позивача : Вербова Н.В., довіреність № 02-04/240 від 05.02.2010р.

          відповідача : СПД ОСОБА_1.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою суду від 29 липня 2010 року порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Хмельницької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк", м. Хмельницький до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Вінниця  про стягнення  3982,40 грн. та 5697,71 дол. США.

Судове засідання було призначено на 19 серпня 2010 року. Ухвалою від 19 серпня 2010 року розгляд справи відкладено на 20 вересня 2010 року в зв"язку з частковим невиконанням позивачем та відповідачем ухвали суду від 29липня 2010року.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

На визначену дату з'явились представники сторін однак документів які вимагались ухвалою суду від 19 серпня 2010 року не надали.  

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача який підтримав позовні вимоги в повній сумі, та відповідача яка проти заявлених вимог не заперечувала, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

Між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. укладений договір кредиту №050/35-298 від 20 липня 2006 року.

Відповідно до умов даного договору, а саме п. 1.1. кредитор (надалі позивач) зобов"язується надати позичальнику (надалі відповідач) грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 10138,00 дол. США зі сплатою 13,5 процентів річних з порядком погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів згідно графіку погашення, який містится в додатку 1, та з кінцевим терміном повернення заборгованості до 19 липня 2011 року.

30 жовтня 2008 року сторони уклали додаткову угоду № 050/35-922 до договору, якою погодились доповнити п 1.1. договору підпунктом 1.1.1. де визначено порядок сплати комісії за ведення кредитної справи.

Відповідно до п. 4.5. договору сторони домовились, що у разі невиконання позичальником зобов"язань, визначених договором, термін надання кредиту вважається таким, що сплив, та, відповідно, відповідач зобов"язаний не пізніше наступного робочого дня, погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника дія цього договору припиняється.

Відповідач до виконання умов договору поставився недобросовісно, припинив виконувати свої зобов"язання відповідно до договору: не повертав позивачу у встановлений термін заборгованість за кредитом та не сплатив проценти за його користування в строки.

Станом на 25 червня 2010 року, як зазначає позивач, прострочена заборгованість позичальника становить: за кредитом  5 146,84 дол. США, що становить 40 708,41 грн. за курсом НБУ 7,9094 грн. за 1 долар США; по сплаті прострочених процентів за користування кредитом 411,30 дол. США, що становить 3 253,13 грн. за курсом НБУ 7,9094 грн. за 1 долар США; інфляційні витрати 49,57 дол. США, що становить 392,07 грн. за курсом НБУ 7,9094 грн. за 1 долар США; пеня 3 982,40 грн. згідно п. 4.2. договору.

Отже загальна сума заборгованості станом на 25.06.2010 року становить 5 607,71 дол. США, що становить 44 353,62 грн. за курсом НБУ 7,9094 грн. за 1 долар США та 3 982,40 грн.

Нарахування здійснені позивачем відповідно до умов договору  кредиту №050/35-298 від 20 липня 2006 року та законодавства України.

Вищевикладене підтверджується зокрема: договором кредиту №050/35-298 від 20.07.2006 року, додатковою угодою №050/35-922 від 30.10.2008 року

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема свобода договору. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, на власний розсуд.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 558,14 дол. США, що становить 43961,54 грн. за курсом НБУ 7,9094 грн. за 1 долар США (з яких 5 146,84 дол. США - заборгованості за кредитом та 411,30 дол. США - процентів за користування кредитом) підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків у розмірі 3982,40 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3982,40 грн. - пені, згідно розрахунку позивача,  підлягає задоволенню, так як вказані вимоги відповідають умовам п. 4.2. договору (укладеного між сторонами) за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків нараховується пеня у розмірі 1% , в національній валюті України, від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов"язань.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Також позивач просить стягнути з відповідача 49,57 дол. США, що становить 392,07 грн. за курсом НБУ 7,9094 грн. за 1 долар США - інфляційних витрат.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

Отже позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 49,57 дол. США, що становить 392,07 грн. за курсом НБУ 7,9094 грн. за 1 долар США - інфляційних витрат підлягає задоволенню.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

20.09.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 527, 530, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. ст.4-3, 4-5, 22,  25, 28, 30, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 115, 116  ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовільнити.

Стягнути з Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Хмельницької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк", (м. Хмельницький, вул. Соборна, 34,  ідентифікаційний код - 09315018, МФО 315018) 5 146,84 дол. США - за кредитом, що становить 40 708,41 грн.; 411,30 дол. США - по сплаті прострочених процентів за користування кредитом, що становить 3 253,13 грн.; 49,57 дол. США - інфляційні витрати, що становить 392,07 грн. ; 3 982,40 грн.  - пені; 483,36 грн. - відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.  

Суддя                                              

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  21 вересня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - 3 позивачу  м. Київ, вул. Ковпака, 29

                     м. Хмельницький, вул. Соборна, 34  

4 - відповідачу  АДРЕСА_1