ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

13.07.2010Справа №2-1/1792-2010

за позовом Джанкойського міжрайонного прокурора, (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Калініна, 17), в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, (95032, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114),

до відповідачів:

1.          Джанкойської районної державної адміністрації, (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Леніна, 6),

2.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливський клуб «Азов», (96163, АР Крим, м. Джанкойський район, с. Прозоре, 3, кв.2).

про визнання частково недійсними розпорядженнь та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача не з’явився, повідомлений належним чином,

від відповідачів:

1.          Потєха Д.В. - представник, довіреність від 05.01.2010р. № 01-21/23,

2.          Яг’яєва А.З., представник, довіреність від 19.04.2010р. № 8,

за участю прокурора – не з’явився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Джанкойський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Джанкойської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливський клуб «Азов» про визнання недійсним розпорядження №372 від 14.05.2004р. «Про передачу в оренду земельної ділянки» зі змінами внесеними розпорядженням №538-р від 14.07.2004р. в частині надання в оренду земельної ділянки площею 525,38га. Також, прокурор просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 525,38га, укладений 21 липня 2004р. між відповідачами у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка, передана відповідачу на підставі спірного розпорядження, відноситься до особливо-цінних земель, зокрема природно-заповідного фонду. Прокурор зазначає, що при наданні в оренду спірної земельної ділянки у межах регіонального ландшафтного парку «Каліновський», Джанкойською райдержадміністрацією не встановлювались будь-які обмеження (обтяження), що є порушенням статті 7 «Про природно-заповідний фонд України».

Позивач жодних пояснень стосовно заявленого в його інтересах прокурором позову не висловив.

Відповідач (Джанкойська районна державна адміністрація) позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що до теперішнього часу межи регіонального ландшафтного парку «Каліновський» не винесені в натурі на місцевості, у зв’язку із чим ані спірні розпорядження, ані договір оренди землі, укладений із Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливський клуб «Азов» не порушують норми діючого законодавства в частині розпорядження землями природно-заповідного фонду.

Інший відповідач, також, позов не визнав, в своїх письмових запереченнях звернув увагу на позитивний висновок Джанкойського районного відділу земельних ресурсів, яким погоджено технічну документацію землеустрою по встановленню меж внатурі та встановленню площі земельної ділянки, яка надається товариству на умовах оренди.  

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення учасників процесу, оцінивши надані докази, суд 

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного спору є визнання недійсними розпорядження Джанкойської районної державної адміністрації №372 від 14.05.2004р. «Про передачу в оренду земельної ділянки» зі змінами внесеними розпорядженням №538-р від 14.07.2004р. в частині надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливський клуб «Азов» земельної ділянки площею 525,38га. та визнання недійсним відповідного договору оренди, укладеного 21 липня 2004р. між відповідачами у справі.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу, а у разі пред’явлення позову прокурором – прокурору.

Як на підставу визнання вищевказаних розпоряджень та договору недійсними прокурор посилається на порушення під час їх прийняття вимог діючого законодавства, зокрема положень закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід з’ясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до постанови Верховної ради АР Крим від 16.02.2000р. №913-2/2000 «Про розширення і впорядкування мережі територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення в АР Крим» оголошені території і об’єкти територіями і об’єктами природно-заповідного фонду місцевого значення в АР Крим. У пункті першому до вказаної постанови зазначений Каліновський регіональний парк загальною площею земельних ділянок 12000 га, у тому числі СПТУ-48 – 2309 га, азовський ЛВЗ – 4108 га і акваторія озера Сиваш 5583 га., (аркуш справи 31-32).

В подальшому, постановою ВР АР Крим №709-3/03 від 22.10.2003р. «Про розширення та впорядкування мережі і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення в АР Крим» затверджений проект організації території регіонального ландшафтного парку «Каліновський».

Розпорядженням Джанкойської районної державної адміністрації №333-р від 05.05.2004р. вирішено припинити право постійного користування Державному підприємству «Азовський лікерогорілчаний завод» земельною ділянкою загальною площею 525,38га, що розташована на території Стальненської сільської ради.

Пунктом другим вказаного розпорядження земельна ділянка площею 525,38 га переведена у землі запасу Стальненської сільської ради.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять, а прокурором та позивачем не надані суду жодні докази визнання у встановленому законом порядку недійсним вищевказаного розпорядження.

Спірним розпорядженням Джанкойської районної державної адміністрації №372-р від 14.06.2004р. із внесеними змінами на підставі розпорядження №538-р від 14.07.2004р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливський клуб «Азов» вирішено передати із земель державної власності, розташованих на території Стальненської сільської ради в оренду строком на 49 років земельні ділянки №1 площею 3582,65га та №2 площею 525,38га для ведення підсобного сільського господарства.

За замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливський клуб «Азов» Кримською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» розроблено технічну документацію по землеустрою по складанню документів, що підтверджують право на земельну ділянку, надану для ведення підсобного господарства на території Стальненської сільської ради.  

21.07.2007р. між відповідачами укладений договір оренди земельної ділянки площею 525,38 га.

Прокурор зазначає, що оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, то її використання можливе лише за наявності встановлених обмежень (обтяжень), які в свою чергу передбачають розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки згідно до положень частини 6 статті 123 земельного кодексу України.  

З такими доводами прокурора не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду відносяться до особливо цінних земель.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України врегульовані положеннями Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Відповідно до статті 7 вищевказаного Закону (в редакції на час прийняття спірного розпорядження), на використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

Аналіз змісту наведеної норми дозволяє зробити висновок, що обмеження (обтяження) щодо використання земель природно-заповідного фонду можливе лише в разі встановлення внатурі меж ділянки, віднесеної до категорії особливо цінних земель.

В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи додана копія постанови Ради міністрів АР Крим №265 від 06.07.2010р. «Про фінансування природоохоронних заходів із республіканського (АР Крим) фонду охорони навколишнього природного середовища у 2010році», відповідно до якої вирішено проводити фінансування природоохоронних заходів у відповідності з додатком до постанови у міру надходження коштів до бюджету.

Так, пунктом 5.6 додатку до вказаної постанови вирішено виділити 500000,00грн. на розробку проекту землеустрою по організації встановлення меж регіонального ландшафтного парку «Каліновський».

Таким чином, слід зробити висновок, що станом на час винесення спірних розпоряджень та укладення між відповідачами у справі договору оренди межи парку «Каліновський» не були встановлені, що унеможливлює встановлення будь-яких обмежень.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

До того ж, приписами статті 34 зазначеного кодексу встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 7 Закону України «Про судоустрій України».

Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб’єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності  за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов’язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 4-3 ГПК України сторони та інші особи – учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Причому ризик настання наслідків вчинення або не вчинення процесуальних дій покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням викладеного, збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника є фактично перекладанням обов’язку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.

Як вже зазначалось, ані позивачем, ані прокурором доказів наявності підстав для встановлення обмежень (обтяжень) для використання ТОВ «Мисливський клуб «Азов» спірною земельною ділянкою не надано.

Отже, суд констатує відсутність будь-яких порушень з боку Джанкойської районної  державної адміністрації під час прийняття спірних розпоряджень, що тягне відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Похідний характер вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 21.07.2004р. між відповідачами у справі від вимоги про визнання недійсними розпоряджень Джанкойської районної державної адміністрації, тягне відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.82-84,85 Господарського процесуального кодексу  України, суд   

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ковтун Л.А.