ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2010 р. Справа № 2-а-3311/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Подолян Наталії Вікторівні
за участю представників сторін:
позивача : Яворської Олени Григорівни, діє на підставі довіреності від 27.08.2010р. (а.с. 36)
відповідача : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Відкритого акціонерного товариства по матеріально-технічному забезпеченню «Вінницяагроспецпостач»
до: Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря
про: скасування рішення та визнання незаконними дій
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Відкрите акціонерне товариство по матеріально-технічному забезпеченню "Вінницяагроспецпостач" з позовом до Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправними дій та скасування рішення.
Ухвалою суду від 18 серпня 2010 року в зазначеній адміністративній справі відкрито провадження.
Відповідно до поданої позовної заяви позивач просив:
1. Визнати неправомірною перевірку об`єкта господарювання – бази відпочинку «Регіна», проведену 21-23 липня 2010 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Тирновською Тетяною Олегівною та Репянчук Серафимою Сергіївною.
2. Визнати неправомірним Акт перевірки бази відпочинку «Регіна» Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря від 21-23 липня 2010 року.
3. Визнати незаконними і такими, що прийняті з перевищенням службових повноважень, пункти 2 і 7 Припису Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря від 26 липня 2010 року № 92.
4. Визнати незаконним і скасувати Рішення Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря від 6 серпня 2010 року № 39/04 «Про тимчасову заборону (зупинення) діяльності бази відпочинку «Регіну» Відкритого акціонерного товариства по матеріально-технічному забезпеченню «Вінницяагроспецпостач», розташованої за адресою Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, територія Будацької коси.
Позов мотивовано тим, що планова перевірка проведена упереджено, зокрема з невірним тлумаченням та застосуванням вимог законодавства про відходи, висновки Акту за наслідками її проведення є повністю необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а рішення, прийняте на підставі зазначеного вище акту, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
2 вересня 2010 року в судовому засіданні представник позивача подала заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просила прийняти заяву про таку зміну:
- пункт 4 позовної заяви викласти у такій редакції:
4. Визнати недійсним Акт перевірки бази відпочинку «Регіна» Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря від 21-23 липня 2010 року як такий, що складений стосовно об`єкта нерухомості, а не стосовно суб`єкта господарювання.
- у пункті 5 додати: також пункт 8 припису.
В силу частини 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач також має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Зважаючи на права, якими наділені сторони статтею 51 Кодексу адміністративного судочинства України, уточнення позовних вимог приймається судом, оскільки такі дії позивача не суперечать закону, не порушують чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх уточнення, підтримала та просила позов задовольнити повністю.
Представники відповідача в судове засідання не з`явився. 10.09.2010р. до суду від представника позивача по факсу надійшло клопотання про відкладення розгляду справу на іншу дату у зв`язку з неможливістю представника прибути у судове засідання (перебування головного спеціаліста сектору правового забезпечення Калошиної А.О. на лікарняному). Суд прийшов до висновку по можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Частиною 7 статті 56 КАС України визначено, що законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом. Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря є суб'єктом владних повноважень та юридичною особою. Відповідно до наведеної вище процесуальної норми, її інтереси в даній адміністративній справі міг представляти як безпосередній керівник, так і будь-який інший працівник інспекції за дорученням керівника інспекції. Однак, відповідачем не забезпечено участі у судовому засіданні свого представника. Крім того, як причину неявки в судове засідання представника відповідача у клопотанні зазначено перебування головного спеціаліста сектору правового забезпечення Калошиної А.О. на лікарняному. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що саме дана особа наділена повноваженнями представляти інтереси інспекції. Крім того, клопотання підписане іншим представником інспекції за довіреністю. Також до клопотання не додано жодного доказу перебування головного спеціаліста сектору правового забезпечення Калошиної А.О. на лікарняному.
Окремо необхідно зазначити, що відповідно до ухвали про відкриття провадження в даній адміністративній справі від 18.08.2010 р. відповідачу запропоновано до 30.08.10 через відділ прийому суду подати письмові заперечення проти позову, а також зобов’язано відповідача у разі наявності у нього заперечень проти позову надати суду у зазначений вище термін всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, що є предметом оскарження у даній справі. Станом на 02 вересня 2010 року жодних письмових заперечень та будь-яких доказів на адресу суду не надходило.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Статтею 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.
Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 - 23 липня 2010 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Тирновською Тетяною Олегівною та Репянчук Серафимою Сергіївною було проведено перевірку об'єкта господарювання - бази відпочинку "Регіна".
За результатами перевірки складено Акт (а.с. 10), відповідно до якого перевіряючими встановлено наступні порушення:
- дозвіл на розміщення відходів у 2010 році та ліміт на утворення та розміщення відходів у 2010 році - відсутні, що, на думку перевіряючих, є порушенням ст.ст. 17, 32 Закону України "Про відходи";
- первинний облік відходів за формою №1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів та тари" не здійснюється, що, на думку перевіряючих, є порушенням ст.ст. 17, 57 Закону України "Про відходи";
- закінчився строк дії дозволу на спецводокористування, що, на думку перевіряючих, є порушенням ст.44 Водного кодексу України;
- стічні води, які утворюються на базі відпочинку "Регіна" накопичуються у вигрібній ямі, що розміщується у прибережній захисній смузі Чорного моря, що, на думку перевіряючи, є порушенням ст.44 Водного кодексу України;
- в межах бази відпочинку безпосередньо на землі розміщено відходи (пластик, поліетилен, тверді побутові відходи), що, на думку перевіряючих, є порушенням ст.ст. 91, 96 Земельного кодексу України.
На зазначений Акт перевірки позивачами було надіслано скаргу на ім"я начальника Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря Лихачеву С.А. (а.с. 14-16), відповідь на яку на момент звернення до суду не отримали.
Що стосується вимоги позивача про визнання недійсним Акту перевірки бази відпочинку «Регіна» Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря від 21-23 липня 2010 року як такого, що складений стосовно об`єкта нерухомості, а не стосовно суб`єкта господарювання, суд прийшов до висновку, що дана вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення під час здійснення нагляду порушень вимог законодавства, складає акт.
На підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
З аналізу зазначених вище норм вбачається, що акт ревізії є лише засобом документування дії контролюючого органу та не є актом індивідуальної дії в розумінні частини 2 статті 17 КАС України, а тому не може бути предметом оскарження в суді. Предметом оскарження в адміністративному суді є юридичні наслідки (застосовані наслідки), що безпосередньо випливають з результатів ревізії.
За визначенням, наведеним у пункті 6 частини першої статті 3 КАС України, адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
За приписами статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд зобов"язаний зробити висновок щодо позовних вимог та застосувати спосіб захисту порушених прав, свобод та інтересів.
З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що у задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити, оскільки акт не порушує прав свобод та інтересів особи. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 14.07.2010 року №1073/11/13-10.
Що стосується доводів позивача щото того, що зазначена перевірка проводилась в порушення вимог ч.1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. №502, то суд вважає за необхідне зазначити, що посадові особи відповідача позивачем до перевірки були допущені, а тому дана обставина не може слугувати обгрунтуванням протиправності дій відповідача.
Крім того, як вбачається з Акту перевірки від 21-23.07.2010 року (а.с. 10) здійснювалась перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства бази відпочинку «Регіна».
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Відповідно до Договору оренди бази відпочинку Реґіна від 01.06.2010 року №7/18/121 (а.с. 38-39), зазначена база є цілісним майновим комплексом та передана ВАТ МТЗ «Вінницяагроспецпостач» в оренду, а тому не є відокремленим підрозділом позивача.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря щодо проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства бази відпочинку "Регіна" є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
26 липня 2010 року на підставі акту державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Тирновською Т.О. винесено припис № 92 (а.с. 17), відповідно до якого Голові правління ВАТ з матеріально - технічного забезпечення "Вінницяагроспецпостач" приписано:
1) до 02.08.2010р. ліквідувати несанкціоноване складування відходів на земельній ділянці. Вжити заходів для виключення засмічення території бази відпочинку відходами у подальшому;
2) до 02.08.2010р. первинний облік відходів здійснювати за встановленою формою № 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари";
3) до 02.08.2010р. забезпечити ведення первинного обліку кількості вод, що забирається водовимірювальними приладами та обладнання" та ПОД -12 "Журнал обліку водоспоживання (водовідведення) пьбічними методами";
4) 2010 рік та постійно здійснювати спеціаліне водокористування лише за наявності відповідного дозволу на спецводокористування;
5) не пізніше трьох днів після отримання дозволу на спеціальне водокористування проінформувати Державну екологічну інспекцію Північно - Західного регіону Чорного моря та надати довідку про об`єм забору підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування;
6) до 02.08.2010р. встановити водолічильники при водозаборі і артезіанської свердловини;
7) до 26.09.2010р. отримати дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення та розміщення відходів на 2010р.;
8) 2010 рік та постійно забезпечити накопичення стічних вод у вигріб без перевищення одного кубичного метру на добу.
02.08.2010р. на адресу Державної екологічної інспекції було надіслано інформацію про виконання припису № 92 від 26.07.2010р. (а.с. 20-21) та скаргу на даний припис (а.с. 18-19), що підтверджується чеком про оплату відправлення цінного листа та описом вкладенням ф. 107 (а.с. 22).
Визначаючись щодо вимоги позивача про скасування пунктів 2, 7 та 8 зазначеного Припису, суд виходив з наступного.
Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, Постановами Верховної Ради України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Мінприроди, іншими актами законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також Положенням про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 06.12.2006 N 528, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 січня 2007 р. за N 40/13307.
Пункотом 6 зазначеного Положення визначено права Інспекції та її посадових осіб під час виконання покладених на них завдань, серед яких право давати обов'язкові для виконання приписи про усунення виявлених порушень з питань, що належать до її повноважень.
В 7 пункті припису відповідачем ставиться питання про отримання дозволу на розміщення відходів та ліміт на утворення та розміщення відходів.
Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року №1218.
Відповідно до пункту 10 зазначеної постанови місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів).
Пунктом 11 зазначеного вище Порядку визначено, що органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.
Відповідно до Указу Президента України від 15.09.2003 року N 1039/2003 Міністерство екології та природних ресурсів України реорганізовано в Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та Державний комітет природних ресурсів України.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що отримання дозволу на розміщення відходів та затвердження лімітів на утворення і розміщення відходів не є обов"язковими для всіх без виключення суб"єктів господарювання, їх наданню передує обов’язок як місцевих державних адміністрацій, так і органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України вчинити певні дії.
Враховуючи те, що докази включення позивача в перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік та направлення на їх адресу повідомлення в матеріалах справи відсутні, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування зазначеного пункту припису правомірна та підлягає задоволенню.
З огляду на те, що органи Мінекоресурсів не надсилали позивачу повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на 2010 рік, докази, які б спростовували дану обставину в матеріалах справи відсутні, суд приходить до висновку, що ВАТ МТЗ «Вінницяагроспецпостач» згідно чинного законодавства звільнене від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, а також від одержання дозволу на розміщення відходів, а тому вимога позивача про визнання протиправним та скасування зазначеного пункту припису правомірна та підлягає задоволенню.
В 2 пункті припису відповідачем ставиться питання щодо здійснення первинного обліку відходів за формою №1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів та тари".
Відповідно до пункту 3 Наказу Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України від 07.07.2008 року №342, зареєстровано в міністерстві юстиції України 9 вересня 2008 р. за N 824/15515, первинний облік за типовою формою та Інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами-підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара. Даною формою не визначене зобов'язання щодо обліку твердих побутових відходів.
З огляду на те, що тверді побутові відходи у формі 1-ВТ не обліковуються, а інших відходів на базі відпочинку не утворюється - підприємство не відноситься до переліку суб"єктів, визначених у зазначеному вище наказі, щодо яких встановлено обов"язок ведення даної форми №1-ВТ.
Таким чином, не можна стверджувати, що підприємством не ведеться первинний поточний облік за формою №1-ВТ, оскільки до моменту фактичного утворення відходів, які вносяться до зазначеної форми, підприємство не може їх обліковувати.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування пункту 2 Припису №92.
Крім того, в акті зазначається, що "в межах бази відпочинку «Регіна»... розміщено відходи (тверді побутові відходи, пластик, поліетилен) в межах земельної ділянки розміром 6,16м х 4.30м з висотою у трьох точках 1,10м, 0,98м, 0,88м, а також ... розміщено відходи (тверді побутові відходи, пластик, поліетилен), чим здійснено засмічення земельної ділянки розміром 3,70м х 3,40м з висотою у трьох точках , що є порушенням ст.ст. 91,96 Земельного Кодексу України".
Вказані в акті ділянки є місцями складування будівельного матеріалу (подрібнені будівельні матеріали, які залишилися після демонтажу двох будівель, і які були використані власником бази - підприємством ВАТ «Вінницяоблагротехсервіс» для планування території бази до проектних відміток згідно наказу по підприємству. Як вбачається з пояснень представника позивача, часткове засмічення даної території відходами пластику і поліетилену, яке сталося через те, що дані відходи принесло вітром з прилеглих ділянок, було усунуто відразу після перевірки, однак ці відходи не утворювали шар висотою, яка вказана в акті.
Що стосується пункту 8 Припису, то суд також не може погодитись з викладеним в ньому обставинами, оскільки в матеріалах справи міститься договір від 11.05.2010 року з ФОП ОСОБА_1. (а.с. 11), відповідно до якого останній щодня здійснює вивіз рідких та твердих відходів, а тому зі слів представника позивача, встановлена законом норма накопичення стічних вод позивачем не порушена. Докази, які б спростовували дану обставину, в матеріалах справи відсутні.
Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що оставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Усі викладені вище обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративних справах №2-а-2105/10 (а.с. 62), №2-а- 2104/10 (а.с. 63), №2-а- 2129/10 (а.с. 64), №2-а- 2130/10 (а.с. 65). Дані рішення на момент розгляду даної адміністративної справи набрали законної сили.
Відповідно до частини 5 пункту 11 Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 06.12.2006 N 528, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 січня 2007 р. за N 40/13307, головний державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря, його перший заступник та заступники приймають рішення про обмеження та зупинення (тимчасово) діяльності підприємств, установ, організацій та експлуатацію об'єктів, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції, у разі порушення ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та надають дозволи на відновлення їх діяльності (експлуатації) після усунення ними допущених порушень. Частиною 6 зазначеного вище пункту визначено, що рішення Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря та його першого заступника та заступників можуть бути оскаржені в Головного державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища або його заступників, а також у судовому порядку.
17 серпня 2010 року позивачем отримано Рішення головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря від 6 серпня 2010 року №39/04 «Про тимчасову заборону (зупинення) діяльності бази відпочинку «Регіна» Відкритого акціонерного товариства по матеріально-технічному забезпеченню «Вінницяагроспецпостач», розташованої за адресою Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт.Затока, територія Будацької коси. Згаданим рішенням тимчасово заборонена (зупинена) діяльність бази відпочинку «Регіна» з 9 серпня 2010 року через відсутність у підприємства дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів.
Зважаючи на обставини, встановлені під час судового розгляду та викладені вище, суд прийшов до висновку про визнання протиправним та скасування даного рішення.
В силу частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки в судове засідання відповідач не з"явився, не надав суду жодного доказу на підтвердження правомірності його дій та рішень, які є предметом оскарження в даній адміністративній справі, суд, оцінюючи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря щодо проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства бази відпочинку "Регіна" - протиправними.
Визнати протиправними та скасувати пункти 2, 7 та 8 Припису Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно - Західного регіону Чорного моря від 26 липня 2010 року №92.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Лихачова С.А. від 06.08.2010 року №39/04.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ по матеріально-технічному забезпеченню "Вінницяагроспецпостач" (м. Вінниця пров. К. Маркса, 13) 2 грн. 55 коп. (дві гривні 55 коп.) судового збору.
Винести окрему ухвалу та направити її до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 07.09.10
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна
02.09.2010