Справа №  22-  8686/10                                                 Головуючий у 1 інстанції Маркєлов Р.І.

 Категорія     20                                                                                           Доповідач Рибалко Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 серпня 2010  року                                                                                                                м. Донецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду  Донецької області  в складі:

                                     головуючого судді   Рибалко Л.І.

                                     суддів  Солодовник О.Ф., Жданової В.С.

                                     при секретарі Шуляк Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні        у місті Донецьку

 за  апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Червогвардійського  районного суду  м. від 28 січня 2010 року

цивільну справу  за позовом  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа товарна біржа « Даліса» про визнання біржового   контракту дійсним,

                                                  встановила

25  січня 2010 року  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_5 , товарна біржа  « Даліса» про визнання біржового договору дійсним.

В обґрунтування позову посилалися на те, що   вони  згідно  біржового  договору №28-Б від 1 березня 2003р.  придбали об»єкт нерухомості – частину домоволодіння , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. При цьому  ОСОБА_3, ОСОБА_4 придбали по 1/8 частини житлового будинку  та  по 1/8 частини земельної ділянки за вказаною адресою. Відповідач ОСОБА_5 за їх дорученням мав  оформити договір в нотаріальному порядку та зареєструвати  право власності в БТІ, проте цього не зробив оскільки  продавцем ОСОБА_6  йому не були передані належні документи. Вважали, що ОСОБА_5 ухиляється від нотаріального посвідчення біржового договору.

Просили визнати  біржовий договір  №28 – Б від 1 березня 2003р, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ « Крівельні технології» , яке діяло на підставі доручення ОСОБА_6 з приводу продажу  ј частини домоволодіння, що знаходиться  за адресою АДРЕСА_1. дійсним та визнати за ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності  по 1/8 частини вказаного  домоволодіння , по 1/8 частини земельної ділянки за тією ж адресою. Просили зобов’язати відповідні органи   зареєструвати право власності на ці об’єкти.

Рішенням  Червоногвардійського районного суду м. Донецька від 28 січня 2010 року позовні вимоги повністю задоволені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про  скасування рішення суду, посилаючись на те, що  13 травня 2009р. помер її дідусь ОСОБА_6, якому належали  на праві приватної власності ј частина  житлового будинку на ј частина  земельної ділянки  у АДРЕСА_1.. Вона єдиний спадкоємцем  першої черги, своєчасно звернулася з заявою про прийняття спадщини.  17 травня  2010р., продовжуючи оформлювати свої спадкові права,  дізналася, що 30 квітня 2010 року ОСОБА_3, який є квартирантом сусіда її дідуся,  оформив право власності на частку майна  ОСОБА_6 на підставі оскаржуваного рішення суду. Вважала , що рішення суду є незаконним, оскільки  постановлено з порушенням матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника  ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що  правочин  щодо  відчуження  частини житлового будинку та земельної ділянки міг бути укладений у письмові формі , нотаріальне  посвідчення може бути вчинене на тексті такого договору,  який відповідає загальним вимогам , встановленим статтею 203  ЦК, відповідач  ОСОБА_5 ухиляється від нотаріального посвідчення договору, порушує  права позивачів , а тому є підстави для визнання права власності за позивачами на вказане майно.

Проте з таким висновком погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання :  чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються ; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення  справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Із матеріалів справи вбачається, що за твердженням позивачів 1 травня 2003р.  брокерська контора ТОВ «  Крівельні технології», яка діяла   за дорученням ОСОБА_6 ( доручення в матеріалах справи відсутнє) та ОСОБА_5 , який діяв від імені  ОСОБА_3 та ОСОБА_4  на товарній біржі  « Даліса» склали угоду , за  якою ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_3, ОСОБА_4 купили  по1/8 частини житлового будинку та 1/8 земельної ділянки , розташованих за адресою АДРЕСА_1.

Суд, вирішуючи спір,  помилково керувався нормами ЦК України в редакції  Закону України 2003р., який набрав чинності  з 1.01.2004р., в той час , як слід було керуватися діючим на час укладення угоди законодавством.

Відповідно до вимог  ст. 227 ЦК України в редакції Закону України  1964р., який був чинним  на день укладення угоди, договір купівлі – продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору ( стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі- продажу  жилого будинку  підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Законом  сторони не звільняються  від обов’язку  нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу , укладеного на підставі біржового договору.

З урахуванням наведеного висновок суду про те, що  форма договору сторонами додержана є безпідставними.

Крім того,   продавцем за  біржовим договором був ОСОБА_6, а не ОСОБА_5, вимоги ж до продавця або до його спадкоємців  про визнання угод дійсними не заявлялися, а тому у  суду не було підстав для задоволення позову.

Згідно ст. 81 ЗК України  громадяни  набувають право власності на земельні ділянки на підставі , зокрема,  ч. 1 пункт   «а»  придбання за договором  купівлі – продажу , дарування, міни, іншими цивільно- правовими угодами.

Відповідно до ст. 132 ЗК України  угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі  та нотаріально посвідчуються.

Будь - якої   нотаріально посвідченої  цивільно – правової угоди ОСОБА_6 з позивачами щодо  земельної ділянки не здійснював.

Справа судом розглянута з порушенням правил виключної підсудності, визначених ст. 114 ЦПК України.

Відповідно до ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку  апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Таким чином, апеляційний суд вважає, що  рішення  суду постановлено з  порушенням вимог  матеріального та процесуального права  та підлягає скасуванню  .

Враховуючи  наведене , колегія суддів вважає, що законних підстав   для задоволення позову  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання  біржового контракту  від 1 березня 2003р.  дійсним та  визнання  за ними права власності на  частину житлового будинку та  земельної ділянки , зобов’язання провести відповідну реєстрацію  права власності немає, а тому у  задоволенні позову слід відмовити.  

Ухвалою  суду від 13.08.2010р. за заявою  ОСОБА_1 були прийняті заходи щодо забезпечення позову.

Оскільки вказаним рішенням у задоволені позову відмовлено, то відповідно до ст. 154  ЦПК України  , колегія суддів вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову.    

 Керуючись вимогами ст. ст. 218, 207, 309 ЦПК України, колегія суддів

                                                    вирішила

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Червогвардійського районного суду м. Макіївки від  28 січня 2010 року скасувати.

У задоволенні позову  ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до  ОСОБА_5 про визнання біржового  договору  № 28-Б від 1 березня 2003 року , укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю « Покрівельні технології «  з приводу купівлі – продажу частини домоволодіння і земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 та  визнання за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 права власності  на частину жилого будинку та земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1, зобов»язання  комунального підприємства « Київське міське бюро технічної інвентаризації»  зареєструвати право власності на частину  житлового будинку та земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 відмовити.

Зняти арешт та заборону по відчуженню 1/8 частини житлового будинку та 1/8 частини земельної ділянки , розташованих  за адресою АДРЕСА_1, право власності на які  було визнано за ОСОБА_3 рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від  28 січня 2010 року.

Зняти арешт та заборону  по відчуженню  1/8 частини житлового будинку  та 1/8 частини земельної ділянки ,  розташованих за адресою АДРЕСА_1, право власності на які було  визнано за  ОСОБА_4  рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 28 січня 2010 року.

Рішення суду набирає чинності з моменту  його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з вказаного часу.

Головуючий                         Судді