Судове рішення #11226605

Справа № 22ц-16283                                                                  Головуючий у 1 інстанції Попович Т.М.

Категорія 57                                                                               Доповідач  Пономарьова О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    31 серпня 2010 року                     Апеляційний суд Донецької області у складі:

                 головуючого    Пономарьової О.М.,

                 суддів                Бондаренко Л.І., Соломахи Л.І.,

         при секретарі    Коваленко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку

апеляційну скаргу   ОСОБА_1   на  постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 8 червня 2010 року по   справі за позовом  ОСОБА_1 до   Управління Пенсійного фонду України в  м. Дебальцеве про визнання неправомірною відмови   у проведенні перерахунку пенсії та зобов’язання провести перерахунок пенсії,-

в с т а н о в и в :

    Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 8 червня 2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до   Управління Пенсійного фонду України в  м. Дебальцеве про визнання неправомірною відмови   у проведенні перерахунку пенсії та зобов’язання провести перерахунок пенсії.

    Не погодившись з таким рішенням, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення її вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального  та процесуального права. На думку апелянта відповідач повинен був сам в автоматизованому порядку провести перерахунок належної їй пенсії з 1 листопада 2006 року.

Відповідно до ст. 3041 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду справ, передбачених пунктом 2 частини першої статті 15 цього Кодексу, здійснюється апеляційним судом за наявними у справі матеріалами та без виклику осіб, які беруть участь у справі.    

    Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу з наступних підстав.

Судом встановлено наявність у позивача права на отримання пенсії по інвалідності та додаткової пенсії у розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи», а саме: у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та у розмірі 75 % від розміру мінімальної пенсії за віком. Проте суд дійшов  висновку про  відмову в задоволенні вимог позивачки, оскільки нею без поважних  причин пропущений строк звернення до суду з  заявленими вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в оскаржуваній частині, апеляційний суд визнає, що висновок суду ґрунтується на законі та відповідає обставинам справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

ОСОБА_1 віднесена до категорії 1 як особа, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, визнана інвалідом 2 групи в зв’язку з захворюванням, яке пов’язане з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідними  посвідченнями та довідкою.

Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо котрих установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 05.10.2006 року передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам 2 групи - у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

    Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої визначено згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

    Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Таким чином,  суд дійшов правильного висновку про те, що призначення та перерахунок позивачу пенсії при зверненні її в передбачені законом строки слід було здійснювати згідно з вимогами ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту збільшення розміру прожиткового мінімуму незалежно від звернення пенсіонера (позивача) до органу Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії.

Для позивача, яка є інвалідом 2 групи, особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен був розраховуватися, виходячи з встановленого на 2006-2007 роки законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який дорівнював 366 грн. з 1 жовтня 2006 року, 380 грн. з 1 січня 2007 року, 387 грн. с 1 квітня 2007 року.

 Поновити порушене право позивача при його зверненні в передбачені законом строки слід було шляхом зобов’язання відповідача провести перерахунок і виплату державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 1 листопада 2006 року по 30 червня 2007 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Але суд дійшов висновку про те, що позивачкою пропущений строк  для звернення до суду за захистом свого права і підстав для його поновлення  суд не встановив, при цьому врахував, що позивачка зверталась  до суду з адміністративним позовом, який був задоволений     постановою Дебальцевського міського суду по справі 2а-94-2007 від 7 вересня 2007 року і судове рішення набрало законної сили.

З даним позовом позивачка звернулась до суду в лютому 2010 року, тобто поза межами не тільки річного строку, передбаченого нормами  КАС України, а і поза межами трирічного строку позовної давності, передбаченого цивільно-процесуальним законодавством.

 Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог  у зв’язку з пропуском  строку звернення до суду.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.  

          Керуючись ст. 303, 3041, 307, 308, 313-315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Дебальцевського міського суду  Донецької області від 08 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий                    

Судді

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація