Справа № 22ц-15893/2010 рік Головуючий першої інстанції Єрьомін Д.О.
Категорія: 53 Доповідач: Осипчук О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„09” вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Висоцької В.С.
Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М.
При секретарі: Огурцовій С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства відкритого типу «Макіївський універмаг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористані відпустки, доплати за незаконне зменшення заробітної плати та моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Акціонерного товариства відкритого типу «Макіївський універмаг» на рішення Центрально – Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 15 липня 2010 року, -
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, після уточнення якого просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01.11.2008 року по 30.04.2009 року в сумі 12048,21 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.05.2009 року по 01.01.2010 року в сумі 16288,22 грн., доплату за незаконне зменшення розміру заробітної плати за березень – квітень 2009 року в сумі 2705,62 грн., компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 4433,48 грн., моральну шкоду у розмірі 6000 грн. В обґрунтування позову посилався на те, що з грудня 1988 року по 30 квітня 2009 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, звільнився за власним бажанням, але відповідач не сплатив йому при звільненні належні йому суми розрахунку.
Рішенням Центрально – Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 15 липня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства відкритого типу «Макіївський універмаг» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 12048,21 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 8497,32 грн., компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 1910,64 грн., у відшкодування моральної шкоди 600 грн., а всього: 23056,17 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. В решті позову відмовлено.
З вказаним судовим рішенням не погодилися обидві сторони і подали апеляційні скарги.
Позивач ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким його вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 12048,21 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку по 15.07.2010 року включно, доплату за незаконне зменшення заробітної плати за березень – квітень 2009 року та у відшкодування моральної шкоди 6000 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з*ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що суд, відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення доплати по заробітній платі за березень, квітень 2009 року прийняв до уваги в якості доказів наказ відповідача № 157к від 31.12.2008 року та акт про відмову від підпису. Це не відповідає дійсності, оскільки він про зміну умов праці відповідачем не повідомлявся. Суд безпідставно стягнув з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку тільки по 01 січня 2010 року, а е по день винесення судом рішення, як це передбачено п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Крім того, стягуючи на його користь у відшкодування моральної шкоди 600 грн., суд не врахував його стан здоров*я, вимушену зміну звичного образу життя та необхідність застосування додаткових зусиль з його боку для організації свого життя.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2009 року відповідач визнаний банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на один рік. У встановлений законом строк ОСОБА_1 не звернувся до суду із заявою про визнання його грошових вимог, а тому заборгованість АТВТ «Макіївський універмаг» вважається погашеною згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Стягнута сума моральної шкоди ніяким чином не обґрунтована, не встановлено вину відповідача та наявність причинного зв’язку між діями відповідача та моральною шкодою.
В апеляційному суді позивач та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи скарги , проти апеляційної скарги відповідача заперечували.
Представник відповідача до суду не з*явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення присутніх осіб , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарг, апеляційний суд вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - частковій зміні з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з грудня 1988 року по 30 квітня 2009 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, працюючи головним інженером і був звільнений за власним бажанням. Відповідно до довідки ліквідатора АТВТ «Макіївський універмаг»( а.с.6) заборгованість по заробітній платі позивача складає 12048 грн. 21 коп. Вказана заборгованість до теперішнього часу не виплачена.
Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, суд керувався вимогами ст.ст. 115,116 КЗпП України і виходив з того, що відповідач не провів розрахунку з позивачем по заробітній платі за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року включно і до примусового стягнення підлягає сума 12048 грн. 21 коп.
Задовольняючи позов частково в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції керувався ст. 117 КЗпП України і виходив з того, що затримка виплати заробітної плати за період з 01.05.2009 року по 01.01.2010 року складає 169 днів і з урахуванням середньоденного заробітку в сумі 50,28 грн. середній заробіток позивача за час затримки розрахунку складає 8497,32 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми компенсації за невикористані відпустки у розмірі 1910,64 грн., суд виходив з того, що позивачем за період 2000-2008 років не були використані відпустки строком 30 календарних днів, а в 2009 році -8 календарних днів і при визначені суми виходив із середньоденної заробітної плати в сумі 50,28 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди і визначаючись з розміром у 600 грн., суд першої інстанції врахував, що порушення законних прав позивача дійсно призвело до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв*язків, призвело до додаткових зусиль з боку позивача для організації свого життя, однак їх ступінь і тривалість не відповідають заявленим позивачем вимогам.
Відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення доплати за незаконно зменшення заробітної плати за березень, квітень 2009 року, суд виходив з того, що відповідачем у відповідності до вимог ст. 103 КЗпП України у зв’язку зі складним матеріальним становищем були встановлені нові оклади, про що працівники були повідомлені під розпис за 2 місяці до введення в дію нових окладів. Відмова позивача від підпису підтверджена актом від 31.12.2008 року.
Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає висновки суду щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, часткового задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди та відмову у задоволені позову в частині стягнення доплати за березень – квітень 2009 року законними та обґрунтованими і погоджується з ними.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність заборгованості по заробітній платі перед позивачем яка підлягає стягненню з відповідача.
Задовольняючи частково позов щодо відшкодування моральної шкоди суд з*ясував наявність такої шкоди, протиправність діянь відповідача по несплаті заробітної плати при розрахунку, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Обґрунтовуючи стягнуту суму у розмірі 600 грн. суд врахував характер, тривалість та обсяг моральних страждань позивача, суттєвість вимушених змін в його житті, тому апеляційний суд погоджується з рішенням суду в цій частині.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду про наявність вини відповідача в невиплаті належних позивачеві сум при звільнені і необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку. Але при цьому апеляційний суд не погоджується з приведеним судом розрахунком і розміром стягнутої суми середнього заробітку.
Так, при визначені середнього заробітку за час затримки розрахунку суд виходив із середньоденної заробітної плати в сумі 50 грн. 28 коп., яку розрахував із заробітної плати позивача за березень та квітень 2009 року.
Між тим, суд першої інстанції в порушення вимог розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, невірно визначив період, за яким обчислюється середня заробітна плата і виходив із загальної суми заробітної плати за березень – квітень 2009 року.
Згідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи, що передували події, з якою пов’язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Враховуючи, що позивач був звільнений 30 квітня 2009 року, то середньомісячна заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з виплат за 2 останні календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата, тобто за лютий та березень 2009 року. Загальна сума заробітної плати за вказані місяці складає 5894,04 грн.,(4184,64 грн. за лютий 2009 року., + 1709,40 грн. за березень 2009 року). Кількість робочих виходів позивача з урахуванням його графіку роботи за вказані місяці складає 42 дні, і таким чином середньоденна заробітна плата позивачка складе 140 грн.33 коп. (5894,04 : 42).
Що стосується кількості днів затримки розрахунку, то за період з 01.05.2009 року по 09 вересня 2010 року (день ухвалення судового рішення) то він складе 348 днів, тому відповідно і середній заробіток за час затримки розрахунку становить 48 834 грн. 84 коп. ( 140,33грн. х 348 днів).
Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, апеляційний суд враховує розмір несплаченої заробітної плати в сумі 12048,21 грн. і істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком за час затримки розрахунку в сумі 48834,84 грн., і приходить до висновку про те , що за вказаних обставин стягненню з відповідача на користь позивача з урахуванням розумності підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 10 000 грн., тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Також суд не погоджується з приведеним судом першої інстанції розрахунком суми компенсації за невикористані щорічні відпустки.
Згідно п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористанні відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду ( за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
З наявних в матеріалах справи відомостей щодо заробітної плати позивача за період з травня 2008 року по квітень 2009 року включно встановлено, що сумарний заробіток за 12 місяців складає 43697 грн. 79 коп. Середньомісячний заробіток складає 3641,48 грн. Кількість календарних днів невикористаних відпусток складає 38 днів. Таким чином сума компенсації за невикористані щорічні відпустки складає 4612 грн. 52 коп. ( 3641,48 грн.( сума за один місяць) + 971,04 грн. ( сума за 8 днів).
Інші доводи апеляційної скарги позивача та доводи скарги відповідача до уваги не приймаються, оскільки не спростовують висновків суду та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов*язує можливість скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд –
В И Р І Ш И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства відкритого типу «Макіївський універмаг» задовольнити частково.
Рішення Центрально – міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 15 липня 2010 року змінити в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та суми компенсації за невикористані відпустки.
Стягнути з Акціонерного товариства відкритого типу «Макіївський універмаг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 10 000 грн.,( десять тисяч грн..) та компенсацію за невикористані щорічні відпустки у розмірі 4612,52 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: