Справа № 22ц - 17582/2010 рік Головуючий першої інстанції Івашура В.О.
Категорія: 24 Доповідач: Осипчук О.В.
_____________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Висоцької В.С.
суддів: Осипчук О.В., Постолової В.Г.
при секретарі: Перепечаєнко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло – Комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово – комунальні послуги за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 серпня 2010 року, -
в с т а н о в и в:
В лютому 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово – комунальні послуги. В подальшому згідно ухвали суду від 01 червня 2010 року була проведена заміна неналежного відповідача на належного – ОСОБА_1, який відповідно до договору дарування від 14.07.2008 року є власником квартири АДРЕСА_1. Позивач просив стягнути з останнього 6402,88 грн. заборгованості, яка утворилася станом на 01.01.2010 року, посилаючись на те, що відповідач не в повному обсязі сплачує комунальні платежі.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 серпня 2010 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Житло – Комфорт» заборгованість у розмірі 6402,88 грн. та судові витрати в сумі 94,03 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
В обґрунтування доводів скарги відповідач посилається на те, що судом не взято до уваги той факт, що договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території № 6/30 від 29 грудня 2006 року визнаний недійсним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11.06.2010 року. Договір № 1/30 від 01 серпня 2006 року розірваний не був, тому на підставі цього договору сплачуються комунальні послуги по тарифу 3,58 грн. за один квадратний метр загальної площі квартири.
В апеляційному суді представник відповідача підтримав доводи скарги в повному обсязі.
Представник позивача до суду не з*явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – зміні з таких підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Судом першої інстанції при розгляді справи визнано встановленим, що 29 грудня 2006 року між ЗАТ «Житло – Комфорт» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та додатковий договір про надання послуг з централізованого опалення, подачу холодної та гарячої води. Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11.06.2010 року вказаний договір визнаний недійсним. 01 серпня 2006 року між ЗАТ «Житло – Комфорт» та ОСОБА_3 в особі ОСОБА_1 було укладено договір № 1/30 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Умови цього договору передбачають обов’язок відповідача сплачувати надані позивачем послуги за тарифами та на умовах передбачених договором. Пунктом 2.3 цього договору передбачено, що у разі зміни тарифів та послуг або своїх банківських реквізитів виконавець повинен надати повідомлення споживачу не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися зміни. На момент укладення договору тариф складав 3,58 грн. З 01 червня 2008 року в силу вступив новий тариф на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 5,79 грн. Згідно договору дарування від 14 липня 2008 року ОСОБА_2 подарувала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1. 22 квітня 2009 року та 15 червня 2010 року відповідачеві направлялися листи з повідомленнями про розмір тарифу та наявної заборгованості.
Задовольняючи позов в повному обсязі, суд виходив з того, що відповідач, як власник квартири, повинен вносити плату щомісяця по затвердженим у встановленому порядку тарифам по утриманню будинку та прибудинкової території.
Апеляційний суд вважає за можливе частково погодитися з таким висновком суду.
Згідно ст. 179 ЖК України користування квартирами та їх утримання здійснюється з обов’язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно п.4 Правил плату за утримання будинку власник житла за рахунок власних коштів оплачує всі витрати, пов’язані з утриманням житлового будинку і закріпленої прибудинкової території.
Стаття 10 Закону України ?ро приватизацію державного житлового фонду” передбачає обов’язкову участь власників квартир багатоквартирних будинків в загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку та прибудинкової території згідно з розміром частки в майні будинку.
Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» від 24.06.2004 року споживач зобов’язаний оплачувати житлово – комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 32 вказаного Закону встановлено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими у встановленому порядку.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що до грудня 2008 року, тобто в період, коли відповідач вже був власником квартири, платежі здійснювалися за тарифом 5,79 грн., а з грудня 2008 року почали вноситися за старим тарифом по 3,58 грн.
Таким чином після набуття права власності на квартиру ОСОБА_1 був обізнаний про розмір тарифу, фактично його сплачував, а потім став проводити оплату по старому тарифу, що стало причиною виникнення заборгованості.
Апеляційний суд погоджуються з висновком суду про необхідність стягнення з відповідача заборгованості по оплаті наданих позивачем послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, але не згоден з розміром стягнутої заборгованості з таких підстав.
Згідно розрахунку заборгованості ( а.с.13) заборгованість у відповідача почала утворюватися з жовтня 2008 року, а не з січня 2008 року, і станом на 31.12.2009 року сума дебету складе 7328,48 грн., а не 7584,42 грн., як зазначено позивачем. За вказаний період кредит склав 1181,54 грн., тому залишок заборгованості складе 6146,94 грн., а не 6402,88 грн., як встановив суд першої інстанції (7328,48 – 1181,54).
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнутої заборгованості з 6402,88 грн. на 6146,94 грн. та відповідно в частині повернутих судових витрат з 94,03 грн. на 91,47 грн .
Доводи апеляційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом та не належать до тих підстав із якими процесуальне законодавство пов*язує можливість скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 серпня 2010 року змінити в частині стягнутої суми заборгованості та судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло – Комфорт» заборгованість за житлово – комунальні послуги за період з жовтня 2008 року по 01 січня 2010 року в сумі 6146 грн. 94 коп., та сплачені судові витрати у розмірі 91 грн. 47 коп. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: