Справа № 22-17728/2010 року Головуючий першої інстанції Зайченко С.В.
Категорія: 46 Доповідач: Осипчук О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„28” вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Висоцької В.С.
Суддів: Осипчук О.В., Соломаха Л.І.
При секретарі: Валуйському В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину та розподіл майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально – Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 07.07.2010 року, -
в с т а н о в и в:
Рішенням Центрально – Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 07 липня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, зареєстрований Горлівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції 19.10.2001 року за № 1391, розірвано. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менш 30% прожиткового мінімуму, починаючи з 30.11.2009 року і до повноліття дитини. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В решті позову відмовлено.
З вказаним рішенням частково не погодилась ОСОБА_2 і подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови позовних вимог щодо розподілу грошових коштів, які є сумісною власністю подружжя і ухвалити нове рішення про задоволення її вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_2 посилається на те, що суд необґрунтовано не визнав сумісною власністю подружжя грошові кошти у розмірі 35864,07 грн., які перераховувалися під час шлюбу на особисту картку її чоловіка в якості пенсії та страхових виплат, які її чоловік отримує у зв’язку з ушкодженням здоров*я та втратою працездатності від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Рішення суду в частині розірвання шлюбу та стягнення аліментів на малолітню дитину ніким із сторін не оскаржується, тому апеляційним судом не ревізується.
В апеляційному суді представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити без змін, оскільки спірні гроші є особистою власністю його довірителя.
ОСОБА_2 надіслала до апеляційного суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування судом норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що сторони з 19 жовтня 2001 року перебувають в шлюбі, з травня 2009 року шлюбні відносини між ними припинені. ОСОБА_1 являється пенсіонером, перебуває на обліку в УПФУ Центрально – Міського району м. Горлівка та отримує пенсію за віком працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах. Крім того, він перебуває на обліку в Управлінні виконавчої дирекції ФССНВ в Центрально – Міському районі м. Горлівка та отримує страхові виплати у зв’язку з трудовим каліцтвом. Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 30.05.2009 року на рахунку ОСОБА_1 знаходиться сума 35864,07 грн., яка складається із сум пенсії та страхових виплат.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 в частині розподілу грошових коштів подружжя, суд першої інстанції керувався ст. 57 СК України і виходив з того, що зазначені грошові кошти є особистою власністю ОСОБА_1 і розподілу як сумісне майно подружжя не підлягають.
Між тим апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить нормам матеріального права.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності.
Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об’єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь – яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Згідно ч.2 цієї статті об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Судом встановлено і ніким із сторін не оспорюється факт сумісного проживання сторін до травня 2009 року. З виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на основній карті ОСОБА_1 станом на 30.05.2009 року знаходилась сума грошей у розмірі 35864 грн. 07 коп., яка утворилася внаслідок перерахування на його картку пенсії та страхових виплат.
Апеляційний суд вважає посилання суду першої інстанції на ст. 57 СК України, яка передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим або добровільним особистим страхуванням, є необґрунтованим, оскільки спірна сума отримана не внаслідок обов’язкового або добровільного страхування і являється об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині відмови ОСОБА_2 щодо розподілу грошових коштів підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення її вимог про визнання за нею права власності на Ѕ частку грошових коштів та стягнення з ОСОБА_1 на її користь цієї частки.
Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд –
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Центрально – Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 07 липня 2010 року скасувати в частині відмови в задоволені позову про розподіл майна подружжя.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл грошових коштів в сумі 35864 грн. 07 коп., задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину грошових коштів у розмірі 17932,04 грн., які знаходяться на основній карті ОСОБА_1 НОМЕР_1 в ПАТ «ПриватБанк». Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17932 грн. 04 коп.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: