Справа № 22ц-19742/2010 рік Головуючий першої інстанції Карабаза Н.Ф.
Категорія: 52 Доповідач: Осипчук О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„28” вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Висоцької В.С.
Суддів: Осипчук О.В., Постолової В.Г.
При секретарі: Перепечаєнко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жданівської виправної колонії № 3 про скасування наказу № 30 о/с від 01.04.2010 року про звільнення,поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 20 серпня 2010 року, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 20 серпня 2010 року в задоволені позову ОСОБА_1 до Жданівської виправної колонії № 3 про скасування наказу № 30 о/с від 01 квітня 2010 року про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.
Позивачка в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з*ясування судом обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що суд не прийняв до уваги її доводи про те, що вона вимушена була подати заяву про звільнення за власним бажанням під тиском адміністрації, яка погрожувала звільнити її за порушення дисципліни. Підтвердженням цього служать її заяви від 6 та 7 квітня 2010 року про те, що вона не бажає звільнятися. Підтвердженням наявності тиску з боку відповідача на неї свідчить також написання нею заяви про звільнення з конкретної дати без зазначення причини звільнення за власним бажанням саме з 02 квітня 2010 року.
В апеляційному суді позивачка підтримала доводи скарги в повному обсязі.
Представник відповідача Остащенко А.М. заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції встановив, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 19 грудня 1997 року, працювала медичною сестрою. На підставі заяви ОСОБА_1 від 01 квітня 2010 року про звільнення її за власним бажанням з 02 квітня 2010 року видано наказ № 30 о/с від 01.04.2010 року про звільнення позивачки за ст. 38 КЗпП України з 02 квітня 2010 року. Позивачкою було отримано трудову книжку та повний розрахунок. Згідно наказу № 32 о/с від 02.04.2010 року з 03 квітня 2010 року на посаду медичної сестри було прийнято ОСОБА_3
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки відбулося згідно її власноручно написаної заяви з вказівкою конкретної дати звільнення, з дотримання вимог трудового законодавства. Позивачкою не доведено здійснення відповідачем психологічного тиску, оскільки встановлено, що заяву про звільнення за власним бажанням вона подала з метою уникнути дисциплінарної відповідальності та можливих негативних наслідків в результаті проведеного службового розслідування за фактом порушення нею заходів особової безпеки медичним працівником та не виконання режимних вимог при роботі на охороняємому об’єкті зі спецконтингентом.
Апеляційний суд вважає висновки суду законними та обґрунтованими, оскільки позивачкою не надано доказів порушення відповідачем вимог трудового законодавства, звільнення здійснено згідно її волевиявлення за власним бажанням з конкретної дати на підставі особистої заяви. Суд обґрунтовано виходив з того, що факт примусового впливу не доведений позивачкою будь – якими доказами.
Припинення трудового договору за ініціативою працівника регулюється ст. 38 КЗпП України.
Згідно з положеннями ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника письмово за два тижні.
Виходячи зі змісту ст. 38 КЗпП України власник не вправі звільнити працівника до закінчення двотижневого строку після подачі працівником заяви, якщо працівник про це не просить. Випадки, коли на власника покладається обов’язок звільнити працівника в строк, про який він просить, перелічені в даній статті. За відсутності поважних причин, які свідчать про неможливість продовження працівником роботи, сторони вправі домовитися про будь – який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності такої домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення.
Суд першої інстанції всебічно і повно з”ясував обставини , що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.
Наведені позивачкою в апеляційній скарзі доводи до уваги не приймаються, оскільки не спростовують висновків суду та не належать до тих підстав із якими процесуальне законодавство пов*язує можливість зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд –
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 20 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: